Приємна несподіванка чекала на мене в редакції газети «Житомирщина», до якої я зайшла традиційно, у п’ятницю, забрати свіжий номер. Мене запросили до сусіднього кабінету та вручили праску! Виявляється, я виграла у лотереї серед передплатників. Передплачую газету вже багато років. Ба навіть більше — саме «Житомирщина» дала мені шлях у журналістику.

Все розпочалося зі знайомства з працівницею редакції Галиною Адамівною Кавун, яка запропонувала передплатити газету. Я погодилась, адже все одно додому купувала програму, але хотілося ще щось почитати цікаве та корисне окрім пліток і поліцейської хроніки. Номери газети я завжди забираю в редакції: так дешевше і це дає змогу привітатися з працівниками, поділитися наболілим чи цікавими подіями з мого громадського життя.

Якось Галина Кавун запропонувала написати історію про килим бабусі до конкурсу «Сімейна реліквія», про мою мандрівку в Камінне село до конкурсу з краєзнавства, але найнесподіванішою стала пропозиція взяти участь у конкурсі краси. Спочатку я не сприйняла пропозицію всерйоз, але не могла відмовити. І ось мене сфотографували (під час моєї обідньої перерви) і зробили це настільки майстерно, що мене помітили читачі. Розкрию невелику таємницю, адже мене ще й помітили та підтримали на роботі. На той час я працювала в Житомирському національному агроекологічному університеті. Колеги знайшли моє фото в газеті, поцікавились, чи це дійсно я і підтримали всім університетом. Як це приємно, коли відчуваєш і бачиш таку злагодженість! Отже, я посіла почесне третє місце. Додам, що конкурс був із завданням — не тільки сфотографуватися, а написати цікаву реалістичну історію.

А далі мене просили написати про події, на яких я бувала чи які сама організовувала, знайти цікавих людей та самій написати про них. Я не зогледілася, як минуло більше десяти років моєї дружби з редакцією газети. Саме журналісти «Житомирщини» дали мені рекомендації до вступу у Спілку журналістів України. Нині я працюю на радіо, але щотижня забігаю в редакцію за свіжою пресою.

До речі, це — не перша моя перемога в редакційній лотереї передплатників. Декілька років тому я виграла форму для випічки. Сама печу хліб на заквасці, то такий подарунок був дуже доречним. Користуюся ним щотижня.

 

Погода

Веселим олівцем

— А замість подарунка, Діду Морозе, назви адресу того козла, який кожен рік загадує бажання, щоб ціни на все зростали!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати 06102017

«Осідлав» тата.

Фото Оксани ЖОВАНИК. м. Житомир.

Лінки