На засіданні Кабміну, що відбулося наприкінці минулого року, було затверджено постанову, відповідно до якої змінюється порядок надання екстреної медичної допомоги. Введено нові правила викликів швидкої допомоги: вони поділяються на чотири категорії залежно від стану пацієнта.

Що ж змінилося у зв’язку з цим нововведенням для пацієнтів і медиків «екстренки» Малинщини — журналістка «Житомирщини» поцікавилася у старшого фельдшера з медицини невідкладних станів КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради Василя Примаченка. Він, зокрема, повідомив наступне:

— Відтепер всі виклики швидкої ідуть через єдину оперативно-диспетчерську службу, розташовану в Житомирі. Викликати «швидку» й надалі потрібно за звичним для всіх номером «103».

Диспетчер фіксує виклик, направляє його в Коростень, а нам він надходить на планшет і ми виїжджаємо до хворого.

Розподіл викликів на категорії вважаю правильним рішенням. Подібний розподіл уже діяв із 2013 року. Тоді був прийнятий Закон «Про екстрену медичну допомогу», виклики були поділені на екстрені та неекстрені, але відповідні нормативні документи тоді так і не було прийнято.

Отже, нині виклики, що надходять до екстреної (швидкої) медичної допомоги, класифікуються на кілька видів залежно від стану пацієнта. Передбачено певний час, протягом якого швидка допомога має приїхати на виклик.

Коли ще влітку в Мінохорони здоров’я анонсували ці зміни, то повідомлялося, що 67 відсотків бригад швидкої допомоги не приїздили на виклики вчасно. Відтак намагаються забезпечити, щоб цього року не менше 60 відсотків бригад прибували на місце вчасно, а в 2022-му — 75 відсотків і 85 — у 2023-му.

— То на які категорії розподілено виклики швидкої?

— Виклики поділяються на чотири категорії: критичні, екстрені, неекстрені й непрофільні. Стан пацієнта та обставини подій виклику визначає диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги. І залежно від цього діє норматив за часом прибуття бригади швидкої. Щоправда, категоризація звернень описана доволі загально.

— Про що конкретно йдеться?

— До категорії критичних належать стани, які безпосередньо загрожують життю та супроводжуються відсутністю дихання, неефективним диханням, сильними кровотечами та зумовлені усіма видами травм, впливом зовнішніх факторів (удар струмом, блискавкою тощо), інтоксикацією та отруєнням або гострими та хронічними захворюваннями. У таких випадках швидка повинна буде приїхати протягом 10 хвилин. Хоча передбачено, що за певних умов (погана погода, затори тощо) швидка може запізнитися. Запізнення допускається не більше, ніж у 25 відсотків викликів.

Екстреними виклики будуть вважати, якщо стан пацієнта несе загрозу життю та здоров’ю, може призвести до різкого погіршення стану в разі несвоєчасного надання допомоги. Такі стани супроводжуються порушенням свідомості, кровотечами, ознаками гострого коронарного синдрому, розладами дихання, іншими екстреними ознаками або зумовлені тими самими чинниками, що й у критичних випадках. На екстрені виклики швидка має приїжджати протягом 20 хвилин, але може запізнитися не більше, ніж у 15 відсотках викликів.

До неекстрених належать звернення хворого, стан якого не є невідкладним та відстрочення надання допомоги якому не матиме негативного впливу на його здоров’я. Непрофільними є звернення, за якими хворий не потребує надання медичної допомоги в межах кваліфікаційних вимог працівників швидкої.

За неекстреними та непрофільними зверненнями диспетчер рекомендує зв’язатися із лікарем первинної ланки або самостійно передає інформацію про виклик до відповідного медичного закладу. За певних умов диспетчер також зобов’язаний надати медичну консультацію щодо причини звернення.

— Що вас насторожує?

— Турбує те, що з переліку підстав для приїзду швидкої зник ряд станів. Так, у відповідному додатку не згадуються судоми, гострі психічні розлади та навіть порушення нормального перебігу вагітності. Ці стани цілком можуть «ховатися» під «іншими скаргами та ознаками, що визначені як екстрені відповідно до переліку причин звернень та скарг». Втім, залишається відкритим питання, хто і яким чином буде затверджувати цей перелік, а також чому цей перелік не викладений у постанові. Немає чіткого роз’яснення про прибуття до пацієнтів, котрі поживають у сільській місцевості. Адже, приміром, у Морозівку, Вишів, Федорівку навряд чи вдасться дістатися вчасно навіть і при екстреному чи критичному викликах, бо відстань чимала і стан доріг бажає кращого...

— Що ще потребує особливої уваги?

— Ці зміни більше розраховані на диспетчерів. Але поки бракує чіткого алгоритму дій диспетчера, підкріпленого нормативними документами, — які критерії оцінки стану, як йому діяти, які питання задавати і чи буде диспетчер захищений, якщо не прийме виклик.

Вважаю, що диспетчери мають окремо навчатися, як це відбувається у країнах Європи. Наприклад, у Польщі потрібно відпрацювати три повних роки у складі бригади, щоб стати диспетчером. А в Литві існує окрема сертифікація диспетчерів — без складання екзамену їм не дозволяється працювати. А ще там розроблений алгоритм дій диспетчера. Тобто диспетчери, ставлячи запитання, вносять відповідь у систему і отримують правильну послідовність дій. У нас же такого алгоритму немає навіть у письмовому варіанті. Як немає і протоколів для бригад екстреної медичної допомоги (останні затверджені протоколи видавалися у 2014 році). У результаті на місцях роблять те, що вважають за потрібне.

— А що робити, якщо хтось неправильно поінформує диспетчера?

— Важлива умова підвищення ефективності роботи швидкої — матеріальна відповідальність за безпідставний виклик бригади. Поки не буде штрафів, зміна критеріїв не надто вплине на нашу роботу. Якщо людина один раз подзвонить із непрофільним зверненням і до неї швидка не приїде, то наступного разу вона скаже, що її стан — критичний і бригада швидко буде у неї. Ми це і зараз бачимо: бригада може приїхати на біль у животі, який триває тиждень, хоча диспетчеру озвучувався сильний біль у серці, який наче щойно з’явився. У деяких лікарнях навіть радять пацієнтам: мовляв, сімейний лікар зараз на виклик не приходить, тож за потреби говоріть ось це диспетчеру швидкої і до вас точно приїдуть. А деякі люди звикли викликати швидку навіть для того, щоб їх просто послухали чи поговорили... У результаті ми виконуємо роботу сімейних лікарів або навіть родичів, котрі вчасно не привезли ліки. А в той час могли б урятувати людину від інфаркту.

— Який нині у вас штат? Викликів багато?

— У нашому пункті постійного базування — 38 працівників, з яких двоє лікарі, 16 фельдшерів, дві медсестри та 16 водіїв. Підпорядковується нам і пункт тимчасового базування, розташований у Чоповичах.

— Чи змінились маршрути у зв’язку із коронавірусом?

— Так, через те, що наша лікарня стала «ковідною», діток до року із діагнозом ГРВІ та високою температурою змушені госпіталізувати до Коростеня, Народичів, Житомира. Хворих на інсульти, інфаркти, а також хворих на гострі хірургічні та гінекологічні патології доставляємо до Коростенської райлікарні та кардіоцентру Житомирської обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського.

— Витримуєте такі темпи?

— Щодня обслуговуємо по 20-25 викликів. Кожна машина обладнана дефібриляторами, ЕКГ (кардіографом), пульсоксиметром для вимірювання рівню кисню в крові. Маємо й балони з киснем. Не так давно автомобіль швидкої «Пежо» за день «намотав» 680(!) кілометрів, госпіталізуючи хворих до Житомира й Коростеня.
Сподіваємося на позитивні зміни, на краще життя. А це залежить, передусім, від кожного з нас — від наших відповідальності, життєвої позиції, щоденної копіткої праці.

Погода

Веселим олівцем

Фотоетюд

Фото07092021

Пауза.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки