Команда сільськогосподарського інституту, 1928 рік.
Команда сільськогосподарського інституту, 1928 рік.

26 травня 2021 року виповнюється 100 років від дня утворення в Житомирі футбольної ліги. Тому доречно коротенько нагадати про ті футбольні події, які відбувалися на теренах Житомирщини.

Футбол в Україну «завезли» англійські моряки та чеські спеціалісти. Не останню роль у поширенні футболу на українських землях відіграли чеські переселенці. Якщо англійці сповідували жорсткий футбол, то чехи грали в елегантний, технічний, красивий футбол.

1911 рік став роком заснування Київської футбольної ліги, яка відіграла важливу роль в організації Всеукраїнського футбольного союзу, заснованого в 1912 році.

Перші офіційні змагання на першість Півдня України відбулися у 1913 році. Тоді звання чемпіонів здобули одесити. У тому ж році збірна Одеси стала чемпіоном Росії. У Західній Україні у футбол почали грати із 1893 року.

Історію житомирського футболу, на превеликий жаль, супроводжують безліч надуманих фактів, інколи нісенітниць. Коли зародився житомирський футбол? На жаль, в архівних документах цього поки що остаточно не вдалося з’ясувати. Можливо, у футбол почали грати в Бердичеві з 1908 року.

У 1910 році з Риги до Житомира переїздить викладач гімнастики чех Максиміліан В’ячеславович Фреліх. Завдячуючи йому в 1911 році організовуються футбольні команди у І та ІІ житомирських чоловічих гімназіях і футбол швидко поширюється серед учнів інших навчальних закладів Житомира. В архівному документі «Исторический очерк развития спорта на Волыни» читаємо: «Кроме гимнастики последнее довоенное время большое развитие среди учащихся получил футбол. Но он не носил организованного характера: составлялись команды «с ветра», играли друг с другом когда и где хотели. Состав команд менялся. Два или три раза сборная команда ездила в Бердичев». За збірну І гімназії виступав Михайло Усанович, у майбутньому видатний вчений, академік, дійсний член Академії наук Казахської РСР, виноходи якого нині широко застосовують у мобільному зв’язку, лазерній техніці.

Футболіст 1-ої чоловічої гімназії Михайло Усанович (1911 рік).
Футболіст 1-ої чоловічої гімназії Михайло Усанович (1911 рік).

Про перші стадіонні поєдинки відомості, на жаль, відсутні. Можливо, це був матч між учнівськими командами І та ІІ чоловічих гімназій, можливо, між збірними командами міст Житомира та Бердичева.
Лихоліття І світової війни та горнило громадянської не дозволяли розвивати спорт. Однак, незважаючи на ці обставини, спортивне життя Житомира та містечок губернії не вщухало. Вирували і футбольні пристрасті.

У 1917 році збірна Житомира зустрічається з командою Бердичева і перемагає бердичівлян з рахунком 6:2. Матч відбувався у Бердичеві. Це поки що один із перших відомих результатів. На пустирях і вільних майданчиках Житомира продовжували суперничати гімназисти І та ІІ гімназій. До них приєднувалися учні комерційного училища Н.Ремезової та інших навчальних закладів. У серпні 1920 року розпочав свою роботу губернський всеобуч, що дало змогу значно поліпшити спортивно-масову роботу серед населення. Створення спортивних клубів та спортивних гуртків у Житомирі, Овручі, Андрушівці, Новограді-Волинському, Бердичеві; пізніше — в Коростені, Малині, Коростишеві, Радомишлі, Олевську, Мирополі та в деяких інших містечках і селах сприяло поширенню футболу.

На початку 1921 року футбольні команди Житомира регулярно зустрічаються між собою та командами інших міст. Сотні житомирян 1-го травня 1921 року спостерігали за цікавим матчем між командами «Сокіл — І» та «Уніон — І», який відбувався на спортивному майданчику І чоловічої гімназії. З рахунком 3:1 переміг «Сокіл І».
26 травня 1921 року в Житомирі організовується футбольна ліга, звідки й бере свій початок офіційний футбол Житомирщини. Головою правління був обраний Козловський (можливо Борис), членами правління — Григорій Кривик та Михайло Зенов. Ліга об’єднала 5 команд — «Сокіл — І», «Сокіл — ІІ», «Уніон — І», «Уніон — ІІ» та «Лесная» (команда 44-ої кавалерійської дивізії). Остання стала першим чемпіоном міста Житомира. У травні 1921 року розпочалося будівництво першого в Житомирі стадіону на Путятинському майдані. 7 серпня 1921 року на цьому стадіоні збірна Житомира зазнала поразки від команди Києва з рахунком 0:3.

Цей результат засвідчив, що футбол у губернії розвивається ще слабо. Для проведення повноцінних тренувань не вистачало футбольних м’ячів (на всю губернію у 1921 році їх було тільки сім), спортивної форми, стандартних футбольних полів. Станом на 01.06.1922 року у Житомирі налічувалося 35 футболістів, Овручі —34, Новограді-Волинському — 23.
4-6 серпня 1922 року була проведена І Губернська олімпіада, до програми якої увійшли змагання з футболу. У змаганнях взяли участь команди Житомира, Овруча та Києва (виступала поза конкурсом). Житомиряни легко обіграли овручан 8:0 і стали першими офіційними чемпіонами Волинської губернії.

У 1923 році на території колишнього літнього театру «Аркадія» був збудований новий стадіон, який відомий нині, як стадіон «Спартак — Арена». На довгі десятиліття він стане однією із головних спортивних споруд міста Житомира.

На І Всеукраїнській спартакіаді, яка проходила у вересні 1923 року в місті Харкові, команда Волині виступила вкрай невдало. Волиняни програли обидва матчі в груповому турнірі: перший — збірній Вінниці 1:2, другий — харківському «Уніону» 0:2.

Починаючи з 1924 року, футбол набуває поширення у нашому краї. У перших числах липня футбольна ліга офіційно створюється у місті Бердичеві, побудовані нові стадіони у містах Коростені та Малині, футбольні поля у невеличких містечках. У 1924 році 18 футбольних команд беруть участь у першості міста Житомира, 24 — Бердичева, 4 — Малина, 3 — Коростеня.

Із кожним роком футбол на Житомирщині стає все більш популярним. Так, у 1926 році по Житомирській окрузі вже налічувалося 1007 футболістів, проведено 58 футбольних матчів, із них 31 — платний. 16 червня 1929 року відбулося урочисте відкриття стадіону «Динамо» у Житомирі. У тому ж році почала сходження до футбольних вершин житомирська команда «Динамо».\

Починаючи із 1934 року, більше уваги приділяється розвитку дитячого футболу, успішно розвивається студентський та сільський футбол. Декілька разів збірна Житомира зустрічалася із командою Вінниці. У 1935 році проводиться реконструкція стадіону «Динамо», де замість велотреку будується футбольне поле. При стадіоні відразу відкриваються дитячі секції з футболу, волейболу, легкої атлетики, якими керує один із провідних спортсменів тих часів В’ячеслав Корзун. У 1936 році при спортивному товаристві «Спартак» організовується дитяча секція з футболу, яку очолив зовсім молодий тренер Володимир Богдашевський. При Житомирському палаці піонерів та жовтенят відкрито спортивну школу з відділеннями футболу, гімнастики, легкої атлетики.

Гортаючи підшивки газет, натрапив на цікаву статтю про дитячу команду м. Коростеня, яка у 1935 році взяла участь у шкільній спартакіаді Київської області. Коростенські хлопчаки добилися перемог над командами Житомира, Білої Церкви, Черкас, Умані, Христинівки та Новограда-Волинського і тільки у фіналі програли киянам. Перші керівники держави Станіслав Косіор, Григорій Петровський, Павло Постишев були настільки вражені грою коростенців, що відразу після матчу підійшли до них і тепло привітали з чудовою грою. Завітав до них у роздягальню і капітан київського «Динамо», заслужений майстер спорту Костянтин Шегоцький.

— Молодці, хлопці! Добре граєте, — сказав він і попросив його познайомити з тренером команди.

— А у нас нема тренера, — відповів Анатолій Семененко, — у нас тільки капітан є, — вказав рукою на Семена Штеймана. Звичайно ж, здивуванню майстра футболу не було меж. За хорошу гру, як виняток, хлопців залишили виступати на чемпіонаті України, подарували красиву форму.

Як стверджують деякі джерела, дитяча збірна м. Житомира також була чемпіоном України 1936-го і призером 1937 року.

У 1936 — 39 роках на теренах Житомирської області створюється широка мережа спортивних товариств, де чільне місце відводиться розвитку як дитячого, так і дорослого футболу. Футбольні команди були організовані в спортивних товариствах «Здоров’я», «Колос», «Темп», «Авангард», «Локомотив», «Восход», «Знання», «Буревісник» та інших. Найбільш успішно виступала команда «Авангард» бердичівського заводу «Прогрес». Вона й стала у 1938 році першим чемпіоном Житомирської області, а в 1939 році повторила свій успіх, вдруге вигравши чемпіонат Житомирщини. У першостях та чемпіонатах України 1935-1940 років команди Житомирщини виступали не досить вдало. Тільки у 1939 році житомирська команда «Восход» змогла перемогти у груповому турнірі, випередивши команди Полтави, Сум, Чернігова та Кіровограда.
22 червня 1941 року німецький кований чобіт ступив на українську землю. 9 липня у Житомир увійшли німці й почали встановлювати свої порядки. Але вони не заперечували проти існування в місті спортивних товариств. Уже 11 липня 1941 року в міській управі зареєструвалося спортивне товариство «Січ», яке очолив Леонід Пінтов. У товаристві більше уваги приділялося футболу. Перший футбольний матч під час окупації відбувся на житомирському стадіоні «Динамо» 17 серпня 1941 року в присутності майже 500 глядачів. Вхід був платним. Місцева команда програла німцям з рахунком 1:6. Потім були яскраві перемоги житомирян. Близько 25 поєдинків було зіграно за період окупації міста.

13-19 серпня 1944 року 6 команд розіграли перший повоєнний Кубок області. Володарем його стала команда військової частини № 44442. Відлік часу великого житомирського футболу розпочинається з 9 лютого 1959 року, коли був отриманий дозвіл Федерації футболу колишнього Радянського Союзу на включення команди міста Житомира «Авангард» у І підгрупу класу «Б». Відразу розпочалася робота з формування команди, реконструкції стадіону, який отримав нову назву — «імені Ленінського комсомолу». Всі турботи лягли, в основному, на голову обласної ради спорттовариства «Авангард» Мечислава Кашука.

На початок сезону 1959 року кістяк команди складали 10 випускників київської ФШМ (футбольна школа молоді). Із житомирян у першому складі команди виступали всього троє футболістів — Віктор Банников (до речі, прийшов з легкої атлетики, займався у житомирській спортивній школі молоді стрибками у висоту у тренера Петра Жабенка, мав досить високий на той час результат — 195 см); Лев Кржичевський; Ігор Водоп’янов. На жаль, традиція запрошувати варягів збереглася й дотепер.

Першого березня 1960 року команда отримала назву «Полісся», під якою виступала по 1966 рік. У 1967 році назву команди змінили на «Автомобіліст», через десять років — на «Спартак», у 1989 році повернули назву «Полісся». Із 1992 року команда виступала під назвою «Хімік», а в 1997 році їй знову повернули назву «Полісся». Зоряний час команди припав на 1967 рік, коли «Автомобіліст» під керівництвом старшого тренера Віктора Степановича Жиліна вперше став чемпіоном України. У 1973 році команда, яку тренував старший тренер Валерій Андрійович Стародубов, здобула срібні нагороди чемпіонату. У 1975 році на командний місток знову повертається Віктор Жилін і команда вдруге стає срібним призером. Тричі — у 1964, 1970, 1971 роках — команда завершувала чемпіонати на ІІІ місці. Сенсаційно обігравши у фіналі донецький «Шахтар» з рахунком 1:0, «Автомобіліст» у 1972 році вперше завоював Кубок України (на той час «Шахтар» виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР). Такому успіху команда завдячувала старшому тренеру Миколі Петровичу Сюсюрі. Потім були падіння і злети команди, але більше таких досягнень не було.

Насамкінець варто згадати про зірок вітчизняного футболу, які розпочинали свій шлях у житомирській команді. Це, насамперед, гравці київського «Динамо»:

Віктор Банников — один із кращих воротарів СРСР, заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР, триразовий володар Кубка СРСР, бронзовий призер чемпіонату світу 1966 року, срібний призер чемпіонату Європи 1972 року;

Анатолій Пузач — нападник, майстер спорту міжнародного класу, чотириразовий чемпіон СРСР, триразовий срібний призер чемпіонатів СРСР, володар Кубка СРСР, учасник чемпіонату світу 1970 року, автор першого забитого м’яча радянськими футболістами у кубках європейських чемпіонів та 1300-го, ювілейного, м’яча київського «Динамо», заслужений тренер України;

Сергій Круликовський — захисник, заслужений майстер спорту СРСР, дворазовий чемпіон СРСР, срібний призер чемпіонату СРСР, дворазовий володар Кубка СРСР;

Анатолій Боговик — нападник, чемпіон СРСР, срібний призер чемпіонату СРСР;
Анатолій Шепель — нападник, дворазовий чемпіон СРСР, володар Кубка СРСР;

Роман Журавський — захисник, чемпіон СРСР;

Михайло Форкаш — воротар, чемпіон СРСР 1972 року в складі команди «Зоря» Ворошиловград (тепер — Луганськ).

У чемпіонатах СРСР у вищій лізі виступали Георгій Кржичевський, Борис Кравчук, Володимир Чирва.

Сьогодні у складі збірної команди України успішно виступають двоє ключових гравців, вихованці житомирського та радомишльського футболу, Руслан Малиновський і Олександр Зінченко. Чемпіоном світу у 2019 році серед молоді став ще один житомирянин — Данило Сікан. Будемо сподіватися, що славні традиції футболу Житомирщини будуть примножуватися.

Олександр КУХАРСЬКИЙ,
дослідник історії спорту на Житомирщині.

Погода

Веселим олівцем

Кар15062021

— Ну, з’їли яблука — нехай, а змія-то навіщо?— Спокусив аспід клятий…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати13102017

На волі — краще, ніж на прив’язі!

Фото Богдана ЛІСОВСЬКОГО.

Лінки