В обласній науковій бібліотеці імені О.Ольжича відбулося представлення 31-го номера журналу «Світло спілкування» — єдиного в Україні видання, де місцеві письменники та інші автори можуть опублікувати свої твори, розповісти про видатних земляків, ознайомити з цікавими тутешніми місцями, поділитися враженнями від побаченого.
— Минулий, тридцятий, номер ми представляли тут же за 5 днів до початку повномасштабної війни, — сказав, відкриваючи зібрання, завідуючий відділом україністики бібліотеки Володимир Білобровець. — Потім, уже традиційно, мали зустрітися на початку червня — в день народження засновника журналу, відомого письменника і мужньої людини Євгена Концевича. На жаль, не вийшло — війна диктує свої умови…
Воєнні події наклали свій відбиток і на матеріали видання.
«…Але й цього року Україна вистояла, — пише у вступній статті редактор журналу, письменник, журналіст і воїн ЗСУ Григорій Цимбалюк. — Нас не вдалося ні зламати, ні залякати. Ми настільки згуртувалися, що зась нас перемогти… А кожен, хто беззастережно впустив у серце біль і радість цієї землі, є стовідсотковим українцем, байдуже, яку національність йому вписали в паспорт… То й нічого дивного немає в тому, що мама — полька, тато — німець, а я — щирий українець…
Отже, усім нам — жити і перемагати…».
Цього разу перші публікації в журналі йдуть під рубрикою «Житомирський мартиролог». Це — короткі біографічні довідки та спогади про воїнів, які загинули, захищаючи Україну. Зокрема, Юрій Домашин, ще недавно — селищний голова Довбиша Новоград-Волинської громади, котрий так багато зробив для рідного містечка: підтримував школу, заклади культури, розвивав спорт. А також — Олег Куцан, бойовий медик родом із села Вірлі колись Баранівського, а тепер — Новоград-Волинського району, котрий рятував бійців на фронті, й життя якого обірвалося в 22 роки. Про них розповідають Назар Домашин — син полеглого героя, та редактор журналу Григорій Цимбалюк, котрий разом із Юрієм Домашиним боронив Україну ще в 2015 році під Бахмутом. Він же пише й про Олега Куцана.
Під рубрикою «Світло Житомира», присвяченій нашим видатним землякам, у цьому номері йдеться про Бориса Лятошинського — професора Київської консерваторії, керівника всеукраїнського музичного товариства імені Леонтовича, автора музики до багатьох опер, деяких кінофільмів, сотень пісень та романсів. Він народився в Житомирі, тут провів перші роки свого життя, здобув свою першу освіту. Матеріал написано з розповіді Ірини Копоть — викладача дитячої музичної школи, що нині носить ім’я Лятошинського, та директора його народного музею, розташованого в цій же школі.
Цікавою є й літературна сторінка. Тут вміщені уривки з роману «Карвинівка» директора обласної наукової бібліотеки імені О.Ольжича Василя Врублевського — про його рідне село та сільських людей. Надруковані також вірші луганчанки Антоніни Листопад та нашого відомого земляка Івана Редчиця, есе Ріни Хайгілевіч та Валерія Хмелівського, спогади Григорія Цимбалюка про військові будні.
Під рубрикою «Наші ювіляри» вміщено спогади про уродженця Луганщини Миколу Колесника, котрий десятки літ жив і працював у Житомирі: і лікарем, і письменником — восени літературна громадськість міста відзначила його 100-ліття. Надруковано також одне з оповідань М.Колесника та кілька його віршів.
Літературна громадськість Житомирщини добре пам’ятає Юрка Гудзя. Він був журналістом і літератором. Багато його творів перекладено польською, російською, італійською, французькою та англійською мовами. Тож читачам буде цікаво ознайомитися із листами Юрка Гудзя до відомого літератора Петра Сороки, писаними ще в 2000 році. Вони опубліковані в рубриці «Епістолярій».
Під рубрикою «Розвідки» в журналі вміщено дуже цікаве дослідження почесної громадянки Новограда-Волинського, інженера, краєзнавця та викладача Ліни Наумець про стосунки Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Хоча Леся Українка народилася і жила переважно на Поліссі, а Ольга Кобилянська мешкала на Буковині, їх поєднало письменство, спільні погляди на головні цінності життя. Вони дружили і спілкувалися десятки літ — і при зустрічах, і в листуванні, допомагали одна одній долати непрості літературні бар’єри.
Рубрика «Краяни» — про видатних земляків — розповіддю нашого відомого письменника-шестидесятника Анатолія Шевчука знову нагадує нам про класика польської літератури Юзефа-Ігнація Крашевського, котрий 7 років жив у Житомирі й чимало зробив для нашого міста: турбувався, щоб розумні діти з небагатьох сімей могли здобути освіту; для акторів театру замовляв костюми у Львові та Кракові, створив першу публічну бібліотеку...
Вже традиційними є і розповіді про історію Житомира. Цього разу Анастасія Новожилова веде мову про мікрорайон Корбутівку: про те, де наприкінці 18-го століття був розташований хутір Пантелеймона Корбута; ближче до гирла річки Кам’янки — хутір лікаря Каспера Павликівського; потім — маєтки Колошиних та Органовичів, дачі Шпаковського і так далі.
Традиційно є в журналі й «Дитяча сторінка» — там подані твори Марії Пономаренко та Петра Сороки. І «Наші дебюти» — там опубліковано вірші молодої викладачки вокалу Вікторії Башинської та економіста Тетяни Дутковської, котра свою першу поезію написала в 74 роки.
Присутні на зібранні автори публікацій і просто небайдужі люди щиро дякували за оприлюднені сторінки з історії нашого краю та розповіді про його іменитих людей. Дякували редактору-упоряднику Григорію Цимбалюку, його заступниці Лілії Дем’янюк за те, що вдало підібрали ілюстрації Людмили Семикіної, художниці-шестидесятниці для оформлення журналу.
Щирими оплесками нагородили й священика Костянтина Гулюка, котрий під гітару співав патріотичні пісні.
І, звичайно ж, дуже дякували керівникові волонтерського штабу «Українська команда», депутату Житомирської обласної ради Ігорю Гундичу за співпрацю, допомогу і підтримку видання — якби не він, журнал у такі непрості часи навряд чи побачив би світ. Добре, що люди розуміють: під час війни любов до свого краю, патріотизм та культура потрібні як ніколи.
Людмила НАТИКАЧ,
заслужений журналіст України.