Вийшла в світ нова поетична збірка нашого відомого земляка, літератора і журналіста Василя Головецького «Мамо, я убитий в Ірпені!», де автор з болем, гнівом і надією описує те, що переживає Україна від перших днів війни з Росією і до сьогодні...

«Ця збірка віршів написана кров’ю, — зазначає автор у своїй передмові. — Підло увірвавшись в Україну уночі 24 лютого, ворог розтоптав мою душу, змертвив її. Він розкидав по всьому світу мою родину, дітей та онуків і сплюндрував моє щастя. Він приніс небачені страждання і руїни моєму народові. А потім убив мене: спершу — в Ірпені, потім — у Харкові, Бучі, Бородянці, Херсоні, Миколаєві, Києві, Житомирі...».

Певне, такі слова нині заповнили душу всіх українців. І тих, хто нині стоїть на передовій, захищаючи свої землю і народ. І тих, хто лишився удома, кожен сигнал сирени розтинає їхні серця. І тих, хто виїхав далеко за кордон, щоб урятувати дітей, і спить нині на матрацах десь у костьолі чи в спортзалі.

«І я почав рятувати свою вщент зранену душу, зшивати її віршами», — продовжує свій вступ до збірки Василь Миколайович. Перший вірш цієї книги так і називається: «Мамо, я убитий в Ірпені!».

«Мамо, я убитий в Ірпені
У бою під обстрілом
ворожим,
І тому прости,
прости мені,
Що уже приїхати не
зможу!
Жаль, додому привести
не встиг
Дівчину мою, на тебе
схожу,
Щоб онуків мала
ти малих...
Ти пробач — тепер
уже не зможу!».

Кожен вірш цієї збірки пронизаний кров’ю і сльозами. Василь Головецький розповідає, що від початку війни писав їх мало не щодня, передавав промовисті трагедії, нашу віру в перемогу й жорстокі будні. От як, наприклад, завершується вірш «Кардіологія»:

...Тихо-тихо вийшла
медсестра:
— Вибачте, прийому
більш не буде.
Завтра вранці!
— Как это — с утра?!
— Як це так — не буде?!
В чім причина?!
Пояснити можете чи ні?
— Лікарю погано...
В нього сина...
Сина щойно вбили
на війні...

Війна торкнулася й родини Василя Головецького. Рятуючись від обстрілів, роз’їхалися діти: хто — на Західну Україну (сам Василь Миколайович — зі Львівської області, там ще є родичі), хто — за кордон. Дві доньки — при надії, ось-ось мають народити внуків. А старша внучка — правнучку, й вивести його в ранг прадідуся... Чи вдасться йому побачити, приголубити маленьких нащадків?

Цю збірку Василь Головецький видав за власний кошт невеликим тиражем. На вулиці Михайлівській, біля фонтану, двічі влаштовував авторську сесію. Книги розійшлися моментально. Хоч коштував один примірник 80 гривень, дехто давав навіть 200 і навідріз відмовлявся брати здачу — настільки актуальними, вразливими видалися ті вірші.

Багато хто шкодував, що книга йому не дісталася, просив збільшити тираж. Тож Василь Миколайович планує найближчим часом цим зайнятися.