Нещодавно фольклорний колектив «Бовсунівські бабусі» з села Бовсунів на Житомирщині успішно підтвердив своє звання «народний», а телеканал «UA Культура» показав про них документальний фільм. Бабусі встигають і в господі поратися, і гастролювати, і на телебаченні зніматися. Після чергового ефіру кореспондентка «Суспільного мовлення», заслужений журналіст України Анжеліка Нестерчук написала про «Бабусь»:
«Пережили голод, холод, репресії і вижили задля того, щоб сьогодні дивувати світ неповторним колоритом всього українського. Пишаюся тим, що знаю вас особисто. Велика подяка пані Марії — керівнику колективу, яка піклується про кожну Бовсунівську бабусю. Низький уклін вам всім, мої дорогі! Ви — наша історія, наше сьогодення і приклад для майбутнього! Люблю вас!!!!!!».
Саме українські народні пісні є дзеркалом душі наших пращурів. І, за словами керівника колективу Марії Карповець-Бовсуновської, мета самобутніх артистів — зберегти українську пісню.
Незвичайний колектив виконує українські народні календарні та обрядові пісні. Мелодика та гармонія їх співу — не зовсім звична, вони зберегли саме те старовинне звучання, яке чули ще від своїх мам та бабусь.
Бовсунівські співачки стали візитівкою всієї нашої Батьківщини, представляючи нашу культуру й традиції на фестивалях як в Україні, так і за кордоном.
Кілька років тому на Міжнародному фестивалі дерунів у Коростені «Бабусі» зустрілися ще з одним популярним жіночим колективом — «Лісапетний батальйон», учасниці якого так само піклуються про храм у рідному селі. На створення церкви вони витратили мільйон, зароблений на телешоу «Україна має талант». Під час перебування в Житомирі керівник «Батальйону» Наталія Фаліон розповідала:
«У нас є така дуже залізна домовленість з нашим місцевим підприємцем, керівником сільськогосподарського товариства Миколою Володимировичем Боднарем. Він сказав так: «Я везу цеглу, наймаю бригаду — вимуровуєм сам храм; я везу ліс — ми робимо купол, перекриття — і вона стоїть». А решта робіт — це вже наші. Я вже замовила іконостас. Хотілося, щоб він був гарний, гарні різьбярі над ним працюють, двоярусний...
Вже домовилася з художником, який буде розписувати її... У нас буде маленька церква, але гарненька, бо твориться з любов’ю. Вся Україна приклалася до цієї церкви, всі голосували за нас, посилали свої смски, тратили свої 3 гривні 60 копійок, і це — внесок кожного. Кожен, хто приїде до нас, відчує, що там — частинка і його душі, і його коштів. Отак було задумано, і так сталося».
Якщо в П’ятничанах, рідному селі Наталії Фаліон, храм — новий, то в Бовсунах, де живуть наші легендарні «Бабусі», — давній, йому виповнюється 240 років. У 1781 році на кошти Бовсунівських і Невмержицьких була побудована у Бовсунах церква Василія Великого. Архівні дані свідчать, що нову церкву побудовано на місці, де колись стояв старий храм, а село Бовсуни — одне з найдавніших поселень Поліського краю. Перші письмові згадки про село датовані 1518 роком. Бовсунівський рід походить від давнього дворянського роду, мав свій родовий герб «Косцеша», затверджений у 1317 році.
«Бовсунівський рід — дуже давній і великий. Бовсунівці живуть у різних куточках світу, але всі ми пов’язані між собою невидимою ниткою. І зв’язок цей — це велика любов до рідної землі, шанобливе ставлення до батьків, до людей, працелюбність, порядність, глибока віра у Бога. Це — спадщина, яку залишили нам минулі покоління. Цей зв’язок — міцний і надійний. Він зв’язує минуле покоління з сучасним, сучасне — з прийдешнім. І цю спадщину ми, бовсунівці, свято збережемо і пронесемо з роду в рід», — переконана Марія Карповець-Бовсуновська, керівник колективу «Бовсунівські бабусі».