Більшість житомирян, якщо запитати їх про Івана Кочергу, мабуть, згадають вулицю і театр, які носять його ім’я. Хтось уважніший пригадає меморіальну дошку на знаменитому «будинку Трибеля» по вулиці Михайлівській. Більш обізнані назвуть декотрі з п’єс драматурга, знайомі ще зі шкільної програми... Оцими фактами для більшості городян, мабуть, і вичерпуються знання про Івана Кочергу. А поміж тим Кочерга — це, говорячи сучасною мовою, «зірка першої величини» української драматургії ХХ століття. Більшість його п’єс не втратили актуальності й сьогодні, а деякі — навіть випередили свій час.

Іван Кочерга народився на Чернігівщині у жовтні 1881 року — рівно 140 літ тому. В Житомирі він прожив чималий відрізок життя — цілих двадцять років (з 1914 по 1934 рік). Тому житомиряни з повним правом можуть називати славетного драматурга своїм земляком. А для газети «Житомирщина» постать Івана Кочерги є удвічі «своєю». Адже, живучи у місті над Тетеревом, Іван Антонович певний час працював літературним редактором у попередниці нашого видання — в редакції газети «Радянська Волинь». Журналістську роботу він поєднував зі своїм покликанням — літературою та драматургією. Саме у Житомирі були створені найцікавіші п’єси майстра («Фея гіркого мигдалю», «Свіччине весілля», «Алмазне жорно»), які увійшли до золотого фонду вітчизняного театрального мистецтва.

Тож Кочерга — справжній театральний «талісман» Житомира, один з його «брендів» (як зараз модно казати). Втім, 140-ліття драматурга залишилося у місті майже непоміченим. Єдиним заходом стало відкриття спеціально підготовленої виставки у Житомирському обласному літературному музеї, за що треба подякувати його працівникам. «На виставці представлені фотографії Івана Кочерги різних періодів життя, — розповіла виконувачка обов’язків директора музею Світлана Г ресь. — Також тут можна побачити як твори самого Івана Кочерги, так і книги про нього. В експозиції представлено театральні афіші й програмки до вистав за п’єсами митця, малюнки героїв його творів та інші цікаві речі».

Відкриття виставки у музеї стало справжнім святом для шанувальників творчості драматурга. Про перипетії його нелегкого життя та створення ним найвизначніших своїх п’єс гостям заходу надзвичайно цікаво й фахово розповіла науковий співробітник музею Надія Маслова. Співробітниця Житомирського обласного краєзнавчого музею Людмила Журавська продемонструвала раритети з архіву
свого чоловіка, житомирського письменника Анатолія Журавського: буклет, випущений до 100-ліття Івана Кочерги; теку з надрукованими спогадами про драматурга, зібраними Анатолієм Журавським; текст п’єси Кочерги «Пророк» з літературної частини житомирського театру. Ця п’єса (остання у творчій біографії митця) була написана у 1948 році й розповідала про Тараса Шевченка. Проте з ряду причин вона ніколи й ніде не була поставлена на сцені...

Фото Ярослави ГАПОНОВОЇ.
Фото Ярослави ГАПОНОВОЇ.

Яким був Кочерга як людина? Про це розповіла на відкритті виставки заслужений журналіст України Іраїда Голованова. Вона переповіла спогади про драматурга, почуті нею від старшого колеги — відомого колись житомирського журналіста Самійла Лева. У 1930-их роках він працював у «Радянській Волині» разом з Іваном Кочергою. «Самій-ло Миронович пригадував, що Кочерга вирізнявся поміж інших колег в редакції певною замкненістю, похмурістю, — розповіла Іраїда Голованова. — До нього в кабінет без конкретної причини зайти було дуже важко. На робочому столі у Івана Антоновича стояв череп зі вставленою в ньому трояндою. Отакий дещо моторошний атрибут, можливо, надихав його на літературні і драматургічні сюжети...».

Справжньою сенсацією на відкритті виставки стала представлена знахідка житомирського краєзнавця Сергія Бовкуна. У Центральному державному кінофотофоноархіві імені Г.С.Пшеничного дослідник розшукав сюжет кінохроніки 1945 року, в якому зафіль-мовано літературні збори у Києві. А в президії разом з іншими письменниками участь у тому заході брав також Іван Кочерга, відтак потрапив до об’єктиву кінокамери. По суті, це — єдина кіноплівка, яка зберегла образ видатного драматурга. За сприяння Світлани Гресь копію цього кіносюжету було придбано в кіноархіві й продемонстровано (вперше за 76 років) на великому телеекрані в одному зі залів літературного музею. Тож усі відвідувачі мали змогу не лише почути спогади про митця, побачити його фото на афішах вистав, а й мовби зустрітися з «живим» Іваном Кочергою за допомогою віднайденої кінохроніки.