В обласному літературному музеї пройшла презентація книги прози житомирянина Івана Тичини «Народжений із зірок».

 Поява книги спонукає до критичних роздумів про стан сучасної української літератури. Очевидно, що література наша потребує оновлення. Нині в неї йдуть масово. Видається багато книг, є сила-силенна премій, однак на якість написаного, на жаль, це, як правило, не впливає: вона — слабенька. Це особливо помітно в поезії, де нестримно зростає потік віршомазів, хоча ще Іван Франко застерігав: «Голубчики, українські поети, невже вас досі нікому навчити, що не досить сяких-таких зліпити рядків штирнадцять — і вже й є сонети!». Не краще і в прозі, котра, як казав інший класик, вимагає думок і думок, а на них сьогодні і в літературі, і в суспільстві, на жаль, — дефіцит.

На цьому фоні поява невеличкої книги прози Івана Тичини «Народжений із зірок» обнадіює. Він приніс у нашу літературу спробу поглянути на сучасне життя нестандартно. Глибоке знання нинішніх реалій села і міста, лаконізм оповіді, тонкий гумор і завуальована іронія, вміння знайти смачну, соковиту деталь, а головне — щирі почуття і симпатія до своїх колоритних героїв із бідового народу — ось ті чинники, які промовисто видають незаперечний письменницький талант Івана. Не випадково одним із його літературних вчителів свого часу був незабутній Михайло Клименко.

Про все це і йшла мова на презентації самобутньої книжки новел та образків Івана Тичини (вже другої!) з участю справжніх поціновувачів художнього слова, у тому числі з Македонії.

Мені пощастило стати автором передмови до книги. Вірю, що попереду в автора — добротне літературне життя і нові великі здобутки. Щиро бажаю в цьому успіху.

Василь ГОЛОВЕЦЬКИЙ,
член Національної спілки письменників України.