Нині ця малинчанка — солістка Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера, а раніше сім років співала в одній із найкращих хорових капел Європи — «Ореї».

— Світлано Віталіївно, як ви прийшли у музику?

— Мама радила мені, щоб я пов’язала своє майбутнє з музикою, а тато хотів, щоб я стала лікарем. Навчалась у Малинській школі № 4 та у музичній школі, де азів гри на бандурі та вокалу мене навчала досвідчений педагог Світлана Іванівна Майданович. Музичну школу закінчила з відзнакою. Виступала із дитячою зразковою капелою бандуристів «Веснянка» у Малині, Житомирі, Києві.

За підтримки і рекомендації Світлани Іванівни вступила до Житомирського музичного училища імені В.С.Косенка — на відділ народних інструментів. Грі на бандурі мене вчив народний бандурист, заслужений працівник культури України Микола Нечипоренко. Вокал викладав Олександр Варьоха. Закінчила також хоровий відділ Житомирського інституту культури і мистецтв Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв.
Брала участь в ансамблі бандуристок. Ми виступали на сценах облмуздрамтеатру, обласної філармонії, у районах області.

Коли навчалася на третьому курсі училища, знайшла свою долю — чоловіка Олександра. Закінчивши музичне училище, приїхала до рідного Малина. Працювала педагогом-організатором ЗОШ № 2, викладачем класу бандури дитячої школи мистецтв.

2008 року створили тріо бандуристок «Лілея», до складу якого входили Тетяна Сябер, Анжела Власенко і я. Виступали в Малині, районі, на обласній сцені, стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу кобзарського мистецтва «Таврійські зустрічі», котрий проходив у Херсонській області. Співала також і у вокальному жіночому ансамблі «Мрія», котрий діяв при РБК. Колективом тоді керувала Анжела Пелех.

— А потрапили до «Ореї»?

— На одному зі звітних концертів, що відбувався у Національному палаці «Україна», я виконувала пісню «Пташиний хор». Після нашого виступу до керівника капели «Веснянка», заслуженого працівника культури України Світлани Майданович підійшов заслужений діяч мистецтв України, відомий вокальний педагог, лауреат премії імені Івана Огієнка Олександр Вацек. Він схвально відгукнувся про наш виступ і сказав комплімент на мою адресу.

Через деякий час я з ансамблем «Мрія» РБК виступали на сцені облмуздрамтеатру. Тут Олександр Вацек, який був членом журі, запросив мене до себе у колектив, запропонував відразу перейти на роботу до хорової капели «Орея». Це був 2011 рік. Спочатку я дуже переживала. Адже мала сім’ю, двох дітей. Хвилювалась: як сприймуть мене в цьому знаменитому колективі? Але все обійшлося. Я швидко звикла до нової обстановки, до колег.

Олександр Вацек довірив мені сольні партії в таких музичних шедеврах, як «Kyrie», «Music for a white», «Nunc dimittis», «Святий Боже», «В чистому полі», «Що то за предиво?», «Ой, зацвіли фіялочки!».

Мені пощастило виступати з «Ореєю» на міжнародних хорових конкурсах і фестивалях, зокрема у місті Толосі (Іспанія), де ми виграли гран-прі; у Німеччині, Польщі, Словенії, Ізраїлі та у багатьох містах України.

Де б я не їздила, де б не виступала, а душею і серцем — завжди з рідним Малином, родиною, батьками.

— А у філармонії репертуар — інший?

— Тут я співаю переважно зарубіжну та вітчизняну класику. З концертами виступаю в різних містах України, беру участь у вокальних конкурсах. Велику роль у моїй творчій кар’єрі відіграв колишній директор філармонії, заслужений діяч мистецтв України Петро Даценко, котрий багато радив, розкривав секрети сценічного життя.

— Як проводить вільний час відома співачка?

— Багато вільного часу не маю, але якщо випадає нагода, намагаюся побути разом зі своїми дітьми — донькою Даринкою та сином Сергієм, коханим чоловіком, який мене в усьому підтримує, допомагає, ставиться з розумінням до моєї професії.

По можливості з дітьми відвідуємо музеї, концерти, прогулюємось парком тощо. Дуже полюбляю займатись випічкою — із задоволенням радую своїх близьких смачними тортами, пиріжками, кексами.

Погода

Веселим олівцем

Кар27072021

— Та нам дешевше мешканцям міста жабри вживити, ніж ці зливні колектори ремонтувати.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Лінки