Євгенія Дончева вручає гуманітарний вантаж рятувальникам.
Євгенія Дончева вручає гуманітарний вантаж рятувальникам.


 

Ще один рік діяльності фонду, особливо в такий непростий, воєнний час, — це ще одна сторінка його історії. Ми вже більше тридцяти років допомагаємо державі «заліковувати» наслідки аварії на ЧАЕС. Коли в 1989 році журналісти області створювали цей фонд, вони сподівалися, що фонд проіснує максимум 5-6 років, але ми маємо вже більш як 30-річну історію діяльності.

Останні місяці, напевно, — найтяжкі. Ми знову опинились обличчям до обличчя з ворогом, цього разу справжнім, існуючим. Що можемо, те й робимо. Справа — не в грошах, а в розумінні того, що ти повинен допомогти, якщо можеш. Під цим гаслом ми й діємо всі ці роки.

Історія фонду тісно пов’язана з японськими благодійниками, Асоціацією Чорнобиль-Тюбу з м. Нагоя. Вони звернулися до нас ще в далекому 1990 році. З того часу наша спільна діяльність була спрямована на допомогу жителям Житомирщини. Згодом приєдналися інші благодійники з Японії. Сьогодні ми вже маємо декілька партнерських організацій (ЧеФуКо, м. Токіо; КІРА, м. Одака; РОЖЕ, м. Хіросіма), з якими працюємо над багатьма проектами, спрямованими не тільки на допомогу постраждалим від атомних катастроф, але й на розвиток культурних та освітніх зв’язків між Україною та Японією.

Яскравим прикладом такого партнерства стала програма «Україна — Японія: Обмін культур» спільно з фондом ЧеФуКо — візити українських дітей в Японію; майстер-класи японського мистецтва та національних дитячих ігор під час візитів японських делегацій в Україну, ЗУМ-конференції між студентами університету м. Хіросіми, школярами з префектури Нагаока, учнями житомирських та овруцьких шкіл, що проходили з періодичністю раз у три місяці. Діти мали змогу поспілкуватися з однолітками, поставити цікаві питання.

24 лютого змінило життя багатьох людей, а перед нами поставило непросте завдання — у військовій ситуації донести допомогу людям. Ми знайшли вихід та зосередили увагу на підтримці тих, хто потребує її чи не найбільше: дітлахів та їх мам, інвалідів-чорнобильців, а згодом — і рятувальників. Сьогодні основні адреси нашого сприяння — Народицька лікарня (отримала допомогу на 1 млн. 170 тис. грн.); Овруцька лікарня (356 тис. грн.), Житомирська обласна та міська дитячі лікарні (майже 345 тис. грн. на обох), Обласний спеціалізований будинок дитини (15 тис. грн.), Медико-санітарна частина ГУ УДСНС (360 тис. грн.); дитячий центр психічного здоров’я обласного медико-спеціалізованого центру (50 тис. грн.); Центр ПМСД Ушомирської сільської ради (97 тис. грн.); пологове відділення міської лікарні № 1 та перинатальний центр (разом — на суму 855 тис. грн.). Саме в ці заклади надійшло медичне обладнання, медикаменти, товари медичного призначення та дитяче харчування у перші місяці війни. Міжнародну допомогу (медикаменти з німецьких вантажів, закуплених на японські кошти) ми передали також ліквідаторам, членам фондів «Пожежні Чорнобиля», «Прип’ять-Центр», інвалідів Чорнобиля, «Ліквідатор» на суму 380 тис. грн.

Час іде, змінюються завдання, які треба вирішувати. Дні військової дійсності показали, що рятівники та пожежники — також на передовій. Їх робота виявилась такою ж важливою, як військових на фронті. А матеріальне забезпечення цієї служби потребує оновлення та доповнення. Тому, крім підтримки медико-санітарної частини ГУ УДСНС, ми змогли організувати доставку спеціальних одягу, взуття, підшоломників, рукавиць декількох видів, ліхтарів, тепловізорів, ноутбуків з Німеччини. А нещодавно вручили 6 планшетів для піротехнічного загону, створеного напередодні. З початку війни загальна сума організованої нами допомоги ГУ УДСНС у Житомирській області сягає 1 млн. 810 тис. грн.

Своє 33-річчя відзначати не збираємось: коли всі працюють на перемогу — не до днів народження. Нині ми готуємо вже четвертий гуманітарний вантаж для наших друзів з м.Овруча — пожежної частини та пологового відділення місцевої лікарні.

Євгенія ДОНЧЕВА,
директор фонду «Заложники Чорнобиля».

Фотоетюд

Лінки