Волонтери історико-патріотичного об’єд-нання «Пошук» не чекали на розвиток подій, що стався внаслідок перевірки інформації, яку отримали від однієї людини на своїй сторінці у «Фейсбуці».

На початку жовтня група вирушила у колишній Хорошівський район, де у 1943 році в районі села Топорища був збитий німецький літак, а екіпаж у складі двох льотчиків загинув. Їх тіла підібрали місцеві жителі та прикопали в саду біля будівлі.

Зазвичай такі розповіді не вселяють великої надії на те, що інформація підтвердиться, вважають пошуковці. Але за 15 хвилин роботи лопатами вони побачили людські кістки. Було прийнято рішення розширити яму, бо в ній повинні були знаходитися рештки двох людей. За годину стало очевидно, що на даній ділянці знаходиться одна людина. Але це був лише початок... При розчищенні останків бійця в нагрудній кишені знайшлась радянська монета номіналом 15 коп. 1936 року. Трохи нижче — декілька великих та малих гудзиків із зірками. В ногах лежали декілька гільз до ПТРу від набоїв до протитанкової рушниці. Тепер без сумнівів можна було сказати, що в ямі знаходився полеглий радянський військовослужбовець.

У подальшому на пошуковців чекала й така знахідка: у кишені галіфе виявився орден «Червоної Зірки» за номером 229443. Вир емоцій охопив пошуковців, адже знахідка — нерядова. Вона означала, що солдат буде з ім’ям та, можливо, знайде вічний спочинок на своїй малій Батьківщині.

У цей же день пошуковці зробили запит до Центрального архіву військового відомства, а наступного дня отримали відповідь, яка їх збентежила. Згідно з архівними даними орден із таким номером належить Литовку Віктору Гавриловичу, який народився у Запорізькій області, м. Мелітополь у 1922 році, призвався в РСЧА в 1941 році в м. Києві, проходив службу у 652-му артилерійському полку на посаді командира взводу зв’язку.

Вважається полеглим у грудні 1943 року та похованим у с. Топорищі. За іншими документами цей боєць вважається живим. У 1985 році був нагороджений ювілейним орденом Вітчизняної війни І ступеня, а в 1989 році його прізвище було викреслено зі списку зниклих безвісти. В документах зазначалась і домашня адреса.

Пошуковці зателефонували на стаціонарний телефон вказаної квартири. У телефонній розмові син Віктора Гавриловича підтвердив, що така людина тут проживала та п’ять років тому померла. Історію про те, що ім’я батька викарбувано на братській могилі — чув. Як батько втратив орден — не знає. До знахідки пошуковців не проявив жодного інтересу...

Ось така історія. Невідомий солдат буде похований у братській могилі, а орден за бажання рідних зможе повернутися у родину або стане експонатом у музеї.