Напередодні 30-ої річниці незалежності України, 22 серпня, у селі Яснозір’я на Черкащині урочисто відкрили пам’ятник нашому славетному земляку — видатному поету, композитору і хоровому диригенту, професору, народному артисту України Івану Сльоті. Написані ним пісні — ліричні, патріотичні, жартівливі, зокрема, такі як «А льон цвіте», «Не згорає зоря», «Ти мене замани» звучать і сьогодні. Мелодійні, задушевні, щирі твори, багато з яких стали справді народними, продовжують чарувати, надихати, хвилювати серця.

За життя Іван Сльота прагнув якомога частіше бувати у рідному селі Яснозір’ї, зустрічатися з його мешканцями. Часто приїжджав туди з Житомира, де жив і працював, з концертами очолюваного ним Поліського академічного ансамблю пісні й танцю «Льонок».

— Я побував у багатьох країнах світу, — говорив Іван Сльота, — але кращого і милішого серцю місця, як моє рідне мальовниче село Яснозір’я, не зустрічав.

У кожній поетичній збірці митця, а їх — майже два десятки, є вірші, присячені рідному селу, його людям. Одну зі своїх книг Іван Сльота так і назвав — «Яснозір’я».

Коли сім років тому Іван Михайлович пішов з життя, вдячні земляки вулицю, на якій свого часу жив майбутній митець, назвали його ім’ям. На честь славетного яснозірця назвали і будинок культури, який прикрасила пам’ятна дошка з викарбуваним на ній кольоровим портретом Івана Сльоти.

І от тепер Іван Сльота у центрі села, на площі, постав перед своїми земляками у граніті. Пам’ятник заввишки понад три з половиною метра виготовили з каменя світло-рожевого кольору Токівського родовища Дніпропетровської області. Автору пам’ятника — скульптору, заслуженому художнику України Віталію Рожику вдалося сповна передати образ Івана Сльоти, його світлу, щиру і витончену душу. Митець ніби окрилений птах готовий уже залишити рідне гніздо, де він зріс, зміцнів, і полетіти у широкий світ. Ще мить — і він злетить далеко й високо.

На постаменті викарбувані слова Івана Сльоти із поезії «Тиха молитва»:

«Краю мій, Отче мій,
Ожи єси
З ранками й ночами
В краплях роси,
В житі налитім,
У сонячнім небі
(В кожній молитві
Моїй до тебе),
В диві — розливі
Розвеснених рік, —
Будь же щасливим
І днесь
і — вовік!».

А біля підніжжя пам’ятника викарбувані українські рушники: з одного боку — з черкаськими орнаментами заокруглих форм, а з іншого — з житомирськими візерунками геометричних фігур. І це — символічно. Як вирушав син з рідної домівки у далеку дорогу, то ставав на рушник, що стелила йому мати. А рушник Житомирщини символізує долю, яка міцно і надовго поєднала Івана Сльоту з Поліським краєм, де він жив і працював майже півстоліття.

На відкриття пам’ятника завітали чи не всі жителі села Яснозір’я, а це — понад три з половиною тисячі людей. Приїхала з Житомира і вдова Івана Сльоти, заслужена артистка України Валентина Бартош—Сльота.

— Іван Михайлович Сльота усім своїм життям, своєю яскравою творчістю показав, що означає бути українцем, як треба любити свій рідний край, — сказала пані Валентина.
Вона щиро подякувала жителям Яснозір’я за те, що вони пам’ятають, шанують і люблять митця. Особливо щирі, теплі слова пролунали на адресу ініціатора створення пам’ятника Миколи Маніла, а також Олексія Собка та Віктора Веретільника, які домогли втілити задум у життя. Аби свято відбулося на високому рівні, багато зусиль доклали голова Мошнівської сільради Богдан Шкарбута, начальник відділу культури Мошнівської територіальної громади Леся Гаврилюк, викладачка класу бандури місцевої дитячої музичної школи Любов Шелест.

Урочистості продовжив святковий концерт за участю творчих колективів та виконавців територіальної громади.

Погода

Фотоетюд

Фото16102020

Нелегка ти, жіноча доле...

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки