Фото автора.
Фото автора.

Денис Заремський є головою Бердичівської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України, депутатом міської ради, фахівцем відділу інформаційних технологій виконкому міської ради. Своє життя пов’язав із журналістикою випадково. Але жодного разу про це не пошкодував.

— Багато років тому, шукаючи роботу, влаштувався в міську газету «Бердичів діловий» менеджером із реклами, — розповідає Денис Заремський. — Через декілька місяців спробував себе в якості репортера. Скажу відверто, що відповідної освіти не мав, адже на той час закінчив Бердичівський коледж промисловості, економіки та права. Працював інженером-технологом на машинобудівному заводі «Прогрес».
Але в школі більше до душі були гуманітарні предмети. Дуже любив читати, писати твори. В дитинстві навіть пробував писати невеличкі оповідання. Для нього тоді журналістика була, як він висловився, «професією мрії».

— Реальність виявилася не такою райдужною, — говорить Денис Едуардович. — Робота журналіста передбачає бути напоготові 24 години на добу. Треба постійно бути у пошуку. В кожний написаний матеріал треба вкладати душу та вірити в те, про що пишемо.

Денис зізнається, що йому було важко розпочинати працювати в газеті. Давалися взнаки обмежене коло спілкування, несприйняття його як професіонала. Надихала на творчість лише відсутність «цензури» з боку редактора. Нині намагається допомагати молодим журналістам.

— Головне — усвідомлювати, що ми робимо для суспільства щось важливе, — вважає Денис. — Добре пам’ятаю репортаж про пошуки власника легкового автомобіля, котрий на очах у перехожих збив людину та втік із місця скоєння ДТП. Не раз писав про проблеми довкілля, зокрема, забруднення річки Гнилоп’яті, пожежі на місцевому сміттєзвалищі. Допоміг дівчинці, яку розпочали цькувати через її емоційний пост у «Фейсбуці». Не забути спілкування з героями матеріалів, котрі своєю звитяжною працею, успіхами в різних галузях примножили авторитет рідного міста.

Денис Заремський чотири роки тому був обраний головою місцевої організації Національної спілки журналістів України.

— Знадобилася близько півроку для того, щоб наша організація набула статусу відокремленої юридичної особи, — розповідає Денис Едуардович. — До Дня журналіста вшановуємо наших колег-ветеранів і тих журналістів, котрі пішли з життя.

Провели декілька конкурсів журналістської майстерності серед професіоналів, учнів і студентів імені відомого місцевого радіожурналіста Леоніда Козінчука. У нас мешкають надзвичайно талановиті діти. Незважаючи на юний вік, вже мають не лише журналістські, а й письменницькі здібності. Це не лише моя особиста думка. Так вважають і члени журі, фахівці Житомирського державного університету імені Івана Франка, з якими ми налагодили тісну співпрацю. Для декого участь у цьому конкурсі стане кроком у майбутню професію.

Денис розповів, що журналістика у Бердичеві переживає не найкращі часи. «Відходять у небуття» друковані ЗМІ. Залишилися дві газети — «Земля Бердичівська» та «РІО Бердичів», є декілька інформаційних сайтів...

— Про плани на майбутнє журналістської організації важко говорити, — зітхає Денис Заремський. — Але будемо намагатися місцевий конкурс імені Леоніда Козінчука вивести на регіональний рівень. Для цього треба вирішити й фінансові питання, адже наша організація не є прибутковою. Однак працюватимемо й надалі, підтримуватимемо людей, які бачать своє майбутнє в журналістиці — чесній та незалежній.