Співробітниця лікарні Оксана Седун біля нового апарата.
Співробітниця лікарні Оксана Седун біля нового апарата.

 

30-річний маршрут Японія — Житомир

26 квітня Україна відзначила 35-річчя найстрашнішої техногенної катастрофи сучасності, що сталася на Чорнобильській АЕС. На численних заходах ліквідатори й постраждалі від чорнобильського лиха вклонялися пам’яті тих, кого забрав «радіоактивний монстр», і згадували друзів по нещастю, котрих не дорахувалися лише за останній рік...

А представники влади, як завжди, обіцяли підтримку й турботу про іще живих. Якою вона є насправді й чим живуть сьогодні ліквідатори, інваліди, переселенці, можна судити з інформації, що її надали чотири благодійні фонди Житомирщини, які за посередництва благодійного фонду «Заложники Чорнобиля» співпрацюють із японськими благодійниками. Спільне в них — одне: критичний стан здоров’я уже немолодих людей, якими опікуються фонди, неможливість отримати належне лікування, відсутність державної допомоги в роботі благодійних організацій, дуже низький рівень соціального захисту цієї категорії громадян, спричинений політикою влади на державному рівні.

З кожним роком тих, хто пережив чорнобильську трагедію, стає все менше, і навіть про них ненька Україна воліє згадувати так само менше. На відміну від звичайних громадян далекої Японії, котрі двічі за останні півстоліття спізнали, що таке ядерна смерть.

— Цього року, — розповідає директор благодійного фонду «Заложники Чорнобиля» Євгенія Дончева, — разом із 35-річчям аварії на ЧАЕС ми відзначаємо й 30-річчя співпраці з японською асоціацією «Чорнобиль — Тюбу», адже перша делегація з Японії до Житомира прибула 1991 року. Минуло 30 років, а наші друзі-доброчинці не залишають нас, хоча десять років тому пережили трагедію на «Фукусімі-1». Це переважно вже літні люди, але вони не здаються, розповідають співвітчизникам про Чорнобиль, шукають кошти, які щороку передають нам для виконання чорнобильських програм.

Євгенія Дончева може багато розповідати про ці програми, із яких однією з перших була — на підтримку матерів і новонароджених дітей Житомирщини. На початку 1990-их фонд «Заложники Чорнобиля» отримав гуманітарний вантаж «Мейджі» — дитяче харчування для новонароджених. Його отримали пацієнти Народицької й Овруцької районних та Ушомирської дільничної, а також Житомирської міської та обласної дитячих лікарень, а також обласний Будинок дитини.

Евакуйований із Прип’яті Володимир Дорощенко теж отримав ліки.
Евакуйований із Прип’яті Володимир Дорощенко теж отримав ліки.

Не залишили без допомоги своїх партнерів по співпраці японські друзі й цього року. Японський благодійний фонд «НІВАНО» на прохання Асоціації «Чорнобиль — Тюбу» передав 210000 гривень на придбання ліків житомирянам. За словами Євгенії Дончевої, представники чотирьох фондів, якими опікуються японські благодійники, а це: обласні організації «Українського національного фонду інвалідів Чорнобиля», фонду «Ліквідатор», фонду «Пожежні Чорнобиля» й фонду «Прип’ять — Центр» (переселенців), спільно вирішили, як розподілити кошти. В залежності від групи інвалідності та ступеня захворювання ліки отримали 226 осіб на суму від 850 до 1500 гривень кожному.

— Виробили чітку процедуру, — уточнила Євгенія Дончева. — Людина, якій була виділена така допомога, йшла до лікаря, виписувала рецепти на потрібні їй ліки і за ними в житомирській аптеці «Медисан», з якою співпрацює фонд «Заложники Чорнобиля», отримувала все необхідне. Я щиро вдячна провізору Лілії Вікторівні Жуковській, котра до кожного з наших відвідувачів поставилася з максимальною увагою.

Всупереч Конституції й рішенню Конституційного суду

Із такою ж вдячністю говорить про підтримку японських благодійників і директор благодійного фонду «Ліквідатор» інвалідів Чорнобиля по м. Житомиру та області Олександр Олексійович Ковальчук.
— Наш фонд був створений 2003 року, — розповідає він. — І за цей час співпраці з Асоціацією «Чорнобиль — Тюбу» ми отримали допомогу на суму понад 1 млн. гривень. Як скрутно не було нашим японським друзям після аварії на «Фукусімі-1», але й тоді вони нам допомагали в забезпеченні ліками. Від щирого серця японська асоціація приділяла нам більше уваги ніж незалежна Україна. На превеликий жаль.
Керівник фонду розповідає, що під опікою організації — понад сто ліквідаторів, які мають інвалідність. Ліки, отримані за японські гроші, для них — велика підмога. Адже, нарікає Олександр Ковальчук, «держава скорочує всі програми підтримки чорнобильців. Зокрема, програма «Високовартісне медичне забезпечення для онкохворих» уже не фінансується протягом чотирьох років. Програма з безкоштовних рецептів скорочена на 50%».

На сьогодні є рішення Конституційного суду, за яким мають бути відновлені всі пільги ліквідаторам-інвалідам. «Але рішення Конституційного суду не виконується з посиланням на постанову Кабінету Міністрів про Держбюджет від 1996 року», — підсумовує керівник фонду, кажучи, що закон про статус і соціальний захист потерпілих від аварії на ЧАЕС має декларативний характер, бо на 70% не виконується. Хоча Конституція України не дозволяє звужувати дію законів.

Не краща ситуація, за словами Олександра Ковальчука, й на місцях. На його думку, у виконанні Указу Президента України про відзначення 35-річчя аварії на ЧАЕС «...обласна рада виявила бездіяльність». Із 14 ліквідаторів, представлених фондом «Ліквідатор» до нагороди, відзначені лише двоє, й отримали вони ці нагороди аж 14 травня. Немає нормального діалогу ні з обласною радою, ні з облдержадміністрацією, і це дуже непокоїть, засмучує керівника фонду.

Сказане колегою доповнює голова Житомирського відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації «Прип’ять — Центр» Леонтій Кирилович Дубок:

— Ми сердечно вдячні японським друзям за допомогу, хоча відчуваємо, що це — крапля в морі від того, що потребують наші підопічні. Діапазон захворювань, що проявляється після опромінення, — досить широкий. Можливість належного лікування — обмежена. Є в нас, наприклад, програма безкоштовного отримання ліків. І от як нерідко виходить: хворому виписують такий безкоштовний рецепт, для отримання ліків ставлять його на чергу, а коли та черга підійшла, термін дії рецепта вже вичерпався.

Фонд «Прип’ять — Центр» опікується 130 людьми, евакуйованими 1986 року з Прип’яті. Статус евакуйованих у ті перші роки після аварії був на рівні з ліквідаторами, адже ці люди, які жили за півтора кілометра від ЧАЕС, за три дні набрали дозу опромінення «під зав’язку». А потім статус евакуйованих змінили на статус потерпілих, що значно зменшило їхній соціальний захист. І тому кожна ампула, кожна пігулка ліків, вітамінів, придбані за японські кошти й отримані житомирянами, колишніми жителями Прип’яті, для них справді безцінні.

Директор благодійного фонду «Заложники Чорнобиля» Євгенія Дончева також повідомила, що 30-річний партнер фонду — японська Асоціація «Чорнобиль — Тюбу» профінансувала придбання медичного обладнання для Народицької лікарні. За 65000 гривень закуплено імунофлуоресцентний аналізатор, експрес-тести для діагностики гострого інфаркту міокарда, стенокардії, тромбозу глибоких вен або легеневої емболії та маркер запалення у пацієнтів із гострим коронарним синдромом.

За словами директора Народицької лікарні Марії Пащук, за умов, коли найближча лікарня з надання інтенсивної допомоги знаходиться за 70 км, а через незадовільний стан доріг доставка тяжкохворого й надання інтенсивної допомоги надто сповільнюються, наявність такої апаратури в місцевій лікарні допомогла врятувати не одне життя. За що й подякувала керівниця медичного закладу доброчинцям від усього колективу і мешканців громади.