Фото з архіву  Георгія МОКРИЦЬКОГО.
Так виглядав ансамбль споруд Житнього щойно після побудови у 1958 році.  Фото з архіву Георгія МОКРИЦЬКОГО.

 

Можна вважати, що в Житомирі побільшало на один туристичний об’єкт. Ансамбль будівель Житнього ринку визнано пам’яткою архітектури місцевого значення. Відповідне розпорядження підписав голова облдержадміністрації Віталій Бунечко. Таке рішення готувалося ще торік — саме тоді на цей об’єкт було складено спеціальний паспорт. Зробив це знаний у Житомирі краєзнавець, голова обласного Товариства охорони пам’яток Георгій Мокрицький.

— Ансамбль будівель уздовж тодішньої вулиці Московської було зведено у 1954 — 1958 роках, — розповів «Житомирщині» Георгій Мокрицький. — Він являє собою симетричну композицію — два одноповерхових довгих будинки. Загальна довжина фасадів сягає 300 метрів! В обласних центрах України подібних будівель немає. Та й у Житомирі це — єдиний архітектурний ансамбль ХХ століття, який зберігся в автентичному вигляді. Тож це по-своєму унікальна споруда.

Авторами будівлі були житомирські архітектори Семен Енгельман та Аркадій Полторак.

За словами краєзнавця, архітектурною особливістю цих споруд є поєднання стилю так званого «сталінського ампіру» з суто українським колоритом. Приміром, на колонах виконано українські орнаменти. А стилізовані вази на башточках прикрашені ліпниною не античних, а місцевих квітів. Ці башти «витягують» будівлі вгору майже на висоту чотириповерхового будинку. Відтак підкреслюють їх симетрію і створюють враження капітальної великої споруди.

Між іншим, для побудови ансамблю Житнього ринку майже утричі розширили вулицю Московську — планувалося взагалі зробити її проспектом. Тож увесь цей квартал набув кардинально іншого вигляду. На фотографіях 1950-их років споруди виглядають мов справжній палац — з ажурними башточками, з широкими тротуарами, засадженими квітковими клумбами. Нинішній вигляд будівель та навколишньої території, слід визнати, значно програє тодішньому. Але тепер, коли їх визнано пам’яткою архітектури, є шанс зберегти хоча б ту красу, яка лишилася.

Ще однією причиною надання будівлям статусу пам’ятки є той факт, що зараз у них — багато власників чи орендарів. Відтак у кожного господаря виникає спокуса щось поміняти, перебудувати, оздобити фасад по-своєму тощо. Тепер цього не можна буде робити.

— Будівля ця з усіх точок зору — цінна, — резюмує Георгій Мокрицький. — Тож нині, коли вона офіційно стала пам’яткою архітектури, з’являються інші вимоги до її використання. Орендатори чи власники не мають права щось перебудовувати, фарбувати в різні кольори, міняти дерев’яні віконні рами на білі пластикові. А коли прийде час ремонту будівлі, його здійснюватимуть фахівці лише тих установ та організацій, які мають право на проведення реставраційних робіт. Тож цей ансамбль споруд, який є справжньою прикрасою Житомира, віднині отримав надійну охорону, аби ще довго залишатися архітектурною родзинкою обласного центру.