В усіх школах країни в результаті реформи шкільного харчування, ініційованої дружиною Президента України Оленою Зеленською, запроваджують оновлене меню. З 1 січня нинішнього року в шкільних буфетах і їдальнях заборонено продавати солодкі хлібобулочні вироби, продукти з високим вмістом цукру й солі, консервантів, барвників та ароматизаторів. Також — газовані напої, м’ясні та рибні продукти промислового і кулінарного виробництва, непастеризовані соки та молочні продукти, каву і гриби.

До оновленого меню шкільних їдалень мають входити 160 страв. У них обмежено вміст солі та цукру, жирів рослинного й тваринного походження, субпродуктів. Натомість збільшено кількість молока та кисломолочних продуктів, м’яса, риби, свіжих овочів і фруктів.

Приблизно 75 відсотків продуктів у шкільних їдальнях мають бути рослинного походження: овочі, салати, злакові, фрукти та ягоди. Картоплю як окрему страву можна пропонувати не більш як двічі на тиждень у разі п’ятиденного перебування в школі або не більш як тричі на тиждень у разі 6-7-денного перебування... Подібних обмежень та новацій — чимало.

Розробником нового шкільного меню в рамках державної програми «Спроможна школа для кращих результатів» став відомий в Україні 35-річний бізнесмен, кулінарний експерт і шеф-кухар, телеведучий, переможець 5-го сезону кулінарного телешоу «МастерШеф» Євген Клопотенко. Він свого часу працював кухарем у США в мексиканському ресторані, тож пообіцяв змінити культуру харчування в Україні. Він запропонував готувати дітям плов із булгуру, ліниві голубці, болоньєзе та кебаб, французьку печеню, тушковану рибу з овочами, чахохбілі, мінестроне, овочі під соусом бешамель...

Отож наша журналістка вирішила поцікавитись: чи задоволені нині читачі газети харчуванням своїх дітей у школах?

Олена Коростель, мама двох учнів, Житомир:

— Якщо відверто, то мої діти в шкільну їдальню зараз не ходять. Раніше вони їли в школі. Їхні ровесники кажуть, що ця «крута» їжа стала якась не смачна, дуже незвична й прісна. Вони там випивають чай, беруть фрукти — і все. Та й що може запропонувати дітям різного віку людина, котра не має власних дітей і не орієнтується жодним чином у реальних харчових уподобаннях школярів? Для кого потрібні ці експерименти й чи є з цього якась користь? Своїм дітям даю бутерброди і сік.

Олег Кравчук, батько дев’ятикласника Овруцького ліцею № 1:

— У нас недавно майже всіх 850 учнів ліцею годували гречаною кашею з гуляшем зі свинини, салатом зі свіжої капусти, хлібом, чаєм та апельсином. Думаю, що це — нормальне й збалансоване меню. Мій син жодних нарікань на страви, приготовлені з початку семестру, не має. Через дистанційну форму навчання повністю в ліцеї перейдуть на нове меню приблизно з середини лютого. Ще мають за допомогою торгів визначитись із підприємцем, який надаватиме послуги з харчування дітей за новими вимогами. Батьки загалом задоволені, бо дітям, котрі проживають на забруднених в результаті аварії на ЧАЕС територіях, потрібне калорійне й чисте харчування.

Вероніка Харитонова, багатодітна мама, Малинська громада:

— Про яке нове харчування іде мова, коли в нас у школі дітей взагалі не харчують, бо немає їдальні?! Чула, що це нововведення поки не діє ні в одній з 20 шкіл краю. Завезли відповідне устаткування лише в міську ЗОШ № 4 і нині ще монтують, а з-поміж сільських планують придбати в Луківську ЗОШ І-ІІІ ступенів, де на завершальній стадії — ремонт шкільної їдальні.

Вважаю, що перш ніж упроваджувати ці «ноу-хау», варто було б ініціаторам проекту поїхати в будь-яку сільську школу й подивитись: чим вона живе, що є, а чого немає, а тоді вже й мізкувати, як краще організувати харчування дітей, там, де є така нагальна потреба.

Арсен Грач, учень, Житомирський район:

— У нас у класі в їдальню ходять небагато учнів. Насторожують страви, приправлені якимись невідомими приправами, недосолені. Салати й фрукти ідуть на «ура». А хто бере з дому бутерброди — також не прогадав.

Ольга Дученко, мама першокласника, Андрушівська громада:

— Школи в результаті «реформи децентралізації» масово закривають, а тут — чергова фішка — нове меню. По-перше, нове обладнання — дуже дороге, по-друге, не всі діти відразу можуть перебудуватись на ці заморські страви. Тому поки мій син надає перевагу «тормозку» з дому і мінеральній воді.

Анатолій Гаркава, пенсіонер, Коростень:
— У часи моєї молодості таких змін не було: їли, що готували — і все. А це якось онука прийшла до нас у гості й коли почала перераховувати ті назви страв, у мене аж волосся дибки стало. Більшість із них я і дружина чуємо вперше. Онука переконує, що вже звикла, їй подобається. Якщо дитині — добре й смачно, то й нам, рідним, на душі спокійніше.