В Україні використання та втягнення дітей до жебрацтва є злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність: ув’язнення від трьох до десяти років. Незважаючи на таке досить суворе покарання, фіксуються чимало випадків, коли батьки або й сторонні люди примушують дітей жебракувати.

Неодноразово реєструвалися факти викрадення й вивезення дітей за кордон з метою використання у жебрацтві. Один із гучних випадків стався у Вінницькій області, коли малолітні діти, яких виховувала мати-одиначка, були передані нею за певну грошову винагороду в руки родини для жебракування на території Російської Федерації.

Випадки торгівлі дітьми для жорстокого, добре організованого й прибуткового бізнесу під назвою «жебрацтво», на жаль, — непоодинокі. На сьогоднішній день існує так звана система жебрацького «бізнесу», яка робить ставку саме на малолітніх дітей. Чим менший вік дитини, тим більший прибуток вона може принести. У зоні найбільшого ризику — діти вулиці, діти-сироти, діти з неблагополучних сімей та ті, які зазнали насильства.

Широковідомою стала кримінальна справа за фактом експлуатації дітей-інвалідів з Румунії на вулицях Риму в Італії. У засобах масової інформації в Румунії злочинці розмістили інформацію про реабілітацію дітей-інвалідів у клініках Італії на пільгових умовах. Злочинці зібрали дітей на візках і транспортували їх до Риму. Діти-інваліди були змушені проживати в долині ріки Тибру в наметах. Протягом дня їх виставляли в туристичних місцях Риму для жебракування. Самостійно діти не могли пересуватися, отже, опинилися в повній залежності від злочинців, які відмовляли їм навіть в елементарній медичній допомозі.

В Україні найчастіше фіксуються випадки, коли батьки, які зловживають алкоголем, наркотиками, продають або примушують своїх дітей у жебрацтво. Ось що розповідають діти, яких рідні змусили ходити з простягнутою рукою.

Петро, 7 років:

— У мене є три сестри. Мама нас продала своїм знайомим, з якими вона пила. Вони змушували нас жебракувати і били, якщо ми довго з кимось розмовляли. Гроші одразу забирали, а їли ми лише те, що нам давали люди. З вулиці нас забрав міліціонер. Зараз ми живемо в притулку. Мама до нас не приходить.

Оленка, 5 років:

— Я ніколи не бачила батька. У нас була холодна хата і спали ми з молодшою сестрою на старій ковдрі замість ліжка. Мама поїхала заробляти гроші та лишила нас із вітчимом. Він скоро привів нову жінку і вони виганяли нас жебракувати. Гроші ми віддавали їм, а вони їх пропивали. А ще вітчим погрожував, щоб не розповідали про це матері, бо поб’є. Але вони і так нас постійно били.

Іван, 8 років:

— Я ніколи не ходив у школу. Батько віддав мене та сестричку «тітці». Вона нас водила жебракувати і била, часто — по голові. Одного разу притиснула мою руку до гарячої плитки, щоб мене жаліли та давали більше грошей. А потім вона втекла, а нас віддали до притулку.

На жаль, покарати горе-батьків за використання власних дітей у жебрацтві не так просто: маленькі діти свідчити не можуть, а старші говорити бояться, щоб не отримати від батьків покарання. Виникає юридичний парадокс — легше довести склад злочину, коли дитину вкрали для використання у жебрацтві, ніж добитися покарання для її рідних батьків.

Звісно, що не варто виключати ймовірність того, що дитина добровільно жебракує, бо немає достатніх коштів для проживання. Однак у більшості випадків діти, які жебракують на вулиці, вербуються та продаються злочинцям з метою отримання прибутку. Як би це цинічно не звучало, але сьогодні тисячі дітей у всьому світі використовуються кримінальними організаціями у жебрацтві. Злочинці розглядають дитину не як повноцінну людину, яка має права й свободу, а як корисну для них річ, що приносить прибуток. Дитина для них — лише знаряддя для власного збагачення, повністю беззахисна жертва, яка через свій вік не здатна протистояти насильству й експлуатації.

Коли ви бачите на вулиці дитину, яка займається жебракуванням, знайте, що це явище у будь-якому разі — протизаконне: батьки чи особи, які ними опікуються, не мають права втягувати й примушувати дітей до жебрацтва, за це передбачено кримінальну й адміністративну відповідальність.

Але найбільш ймовірно, що для жебрацтва використовується чужа дитина, яка була передана (продана) батьками чи одним з батьків іншій особі для жебрацтва або була вкрадена у батьків, або осіб, які їх замінюють.

Жінки з немовлятами, котрі випрошують милостиню в перехожих, також мають нести покарання за такі дії, оскільки за законодавством це тлумачиться як використання малолітньої дитини, яка ще не здатна усвідомлювати вчинки. Та часто виходить так, що для утримання жінки з немовлям у відділку поліції потрібні особливі умови, які не створені. Тому поліцейські змушені відпускати горе-матерів, просто записуючи їх дані, щоб згодом накласти штраф. Але ж може бути так, що дитина, яка спить на руках у жінки, була вкрадена або продана їй саме для жебракування.

Якщо ви стали свідком дитячого жебрацтва — не будьте байдужими, повідомте про це до поліції чи служби у справах дітей. Експлуатація дітей у жебрацтві — це злочин! Ви можете його зупинити!

1. Якомога швидше повідомте про це поліцію за номером 102. Необхідно детально розповісти, де саме це відбувається, описати дитину або дорослу особу, яка її супроводжує.
2. Зробіть фото, відеофіксацію ситуації дитячого жебрацтва. (В громадському місці це дозволено).
3. Очікуйте зворотного зв’язку від поліції для підтвердження вашого повідомлення. (В майбутньому це дасть змогу працівникам поліції застосувати усі наявні механізми захисту дитини та притягнути до відповідальності дорослих осіб, причетних до дитячого жебрацтва).

Варто розуміти, що у більшості випадків гроші, які жертвують дітям на вулиці, не допоможуть їм придбати їжу та одяг, а підуть до кишені злочинців, які використовують цих дітей та забирають у них дитинство. Проте кожен з нас може докласти зусиль, аби зупинити таку експлуатацію. Як би там не було, але певні механізми для цього передбачені. Принаймні, зателефонувати до поліції може кожен.

Телефони Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні); 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в Україні); понеділок-п’ятниця — з 10.00 до 21.00, субота — з 10.00 до 18.00.

Більше інформації про торгівлю людьми — на сайті громадської організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр» http://wicc.com.ua/.

Отримати безкоштовну консультацію працівників громадської організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр» можна за телефонами: (0412) 400-732, (096) 456-55-56; е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..