У сучасному інформаційному просторі ми не раз чули вислів «торгівля людьми». Багато хто не уявляє й не розуміє, як можна купувати чи продавати людину, адже ми нібито живемо у демократичному, гуманному суспільстві, головною цінністю якого є людина і її права. Проте вже цього року в Україні було виявлено 842 особи, які постраждали від торгівлі людьми. Звичайно, що це — лише офіційно зареєстровані особи, які звернулися до державних органів, щоб знайти і покарати злочинців, а також отримати статус особи, постраждалої від торгівлі людьми.

Справжня кількість тих, хто потерпів від цього лиха, — невідома, бо не всі жертви наважуються розповісти про пережите і не всі вірять у силу Феміди. Правоохоронцям же з кожним роком усе складніше зібрати докази через використання злочинцями прихованих методів вербування, зокрема, онлайн-експлуатації людей. Так, за останні два роки зареєстровано 142 злочини за статтею 142 ККУ (Торгівля людьми), з яких винесено лише 14 вироків (9%).

На сьогоднішній день торгівля людьми є третім за прибутковістю видом злочинної діяльності після торгівлі зброєю і наркотиками. Система ж протидії торгівлі людьми у світі визнається недієвою й неефективною насамперед через відкритість кордонів і спрощення організації подорожей, невідповідність міжнародної нормативно-правової бази щодо запобігання торгівлі людьми, корумпованість органів, які забезпечують дотримання законності.
Форми експлуатації людини бувають різні: сексуальна, трудова, жебрацтво, рабство, вилучення органів, втягнення у злочинну діяльність, змішана (коли поєднуються кілька форм одночасно) та інші. Та найчастіше покупці «живого товару» в усьому світі використовують трудову експлуатацію людини, тобто примусову працю під загрозою фізичного або психічного покарання.

За роки Незалежності в Україні відсоток жертв трудової експлуатації завжди був високим. У 2020-му він сягнув критичного показника — 97% осіб, постраждалих від торгівлі людьми в Україні, зазнали саме трудової експлуатації. І якщо раніше лідерами серед країн, де українців змушували до примусової праці, були Росія, Польща, Туреччина, ОАЕ, то нині спостерігається тенденція до збільшення випадків торгівлі людьми в країнах-членах ЄС, зокрема, в Італії, Німеччині, Швеції, Чехії та Угорщині.
Ось що розповів Олег, який нещодавно повернувся з Німеччини та відразу звернувся до правоохоронних органів за допомогою:
«Багато років я працював у будівельній бригаді, але через кризу замовлень на роботі майже не було і утримувати сім’ю ставало все важче. З товаришем пройшли співбесіду у фірмі, яка відправляла людей на роботу за кордон. Там запропонували роботу в Німеччині із заробітною платою 1500 євро на місяць, а також харчування, страхування. За оформлення документів заплатив 500 доларів. Фірма зробила візу, щоправда, не німецьку, а польську.
Кордон між Польщею і Німеччиною перейшли пішки, а потім на автобусі нас відвезли до Берліна. Там забрали документи і змусили підписати договір, складений німецькою мовою.

Поселили в недобудованому спортивному комплексі, де замість ліжка — пінопласт, замість туалету — відро. Їжа зазвичай була несвіжою. Працювали дуже важко: по 12 — 15 годин на добу.

Одного разу приїхала керівниця і пояснила, що за нас заплатили великі кошти і ми повинні їх відпрацювати, поки не покриємо борг. Я ніколи й подумати не міг, що таке відбувається в європейській країні!

Через п’ять місяців нам повернули документи, дали квиток на автобус додому. Навіть робочий інструмент, який взяли з собою з України, нам не повернули. Після повернення ми відразу пішли на фірму, яка нас працевлаштувала, але офіс був порожній, нікого не було. Оголошення зникло».

Більшість тих, хто виїздить на роботу за кордон, навіть не підозрюють, що з ними може статися щось подібне. Навпаки, вони впевнені, що такі історії трапляються виключно з іншими.

Саме тому люди легковажно ставляться до вибору фірм чи агенцій, у яких оформляють документи на працевлаштування за кордоном, до того ж, часто добровільно віддають документи вербувальникам (перевізникам), що ускладнює їхнє правове становище. Захистити людину без документів украй важко в будь-якій країні, а процес їх відновлення може тривати місяцями

Постраждала особа — Олег — припустився кількох фатальних помилок: він не перевірив, чи є у фірми ліцензія на працевлаштування за кордоном. Видачу ліцензій та контроль за діяльністю подібних фірм здійснює Державний Центр зайнятості. Також чоловік підписав договір незнайомою йому мовою, що не слід робити, бо в такому разі ви не знаєте, які умови прописуються в договорі, які термін роботи та оплата. І що вже ніколи не можна робити, то це віддавати свій паспорт навіть на нетривалий час. Документ, що засвідчує вашу особу, має бути завжди тільки у вас!

Фактично Олег пройшов усі етапи торгівлі людьми:

вербування (в офісі фірми)  перевезення (Олег легально потрапив до По-льщі, а оскільки між країнами Євросоюзу немає кордонів, він легко потрапив до Німеччини)  передача або прийом людей продаж людини (сплата або отримання)  використання погрози чи сили, обман, примус  експлуатація.

При трудовій експлуатації на початку роботи постраждалим, як правило, обіцяють заробітну плату після виконання певного обсягу роботи чи певного терміну роботи. Крім того, у постраждалих відбирають паспорт, інші документи — начебто для «проведення їхньої легалізації». Але й після завершення запропонованого обсягу чи терміну роботи заробітну плату не виплачують. Як правило, робітникам повідомляють, що заробіток буде виплачено трохи пізніше. Проте коли через кілька місяців постраждалі починають наполягати на виплаті грошей, а їм пояснюють, що жодних коштів вони не отримають, оскільки їх купили і за них гроші віддали тій особі, яка їх привезла; і що вони працюватимуть стільки, скільки хазяїн вважатиме за потрібне. Будь-який опір робітника жорстоко карається побоями, обмеженнями у пересуванні, голодом, залякуваннями.

Які ознаки того, що ви працюєте примусово і стали жертвою торгівців людьми?

— Ви працюєте недобровільно, у повній залежності від експлуататора.

— Ви працюєте без дійсної трудової угоди або за іншими умовами, що не прописані в договорі: на тяжких, небезпечних для здоров’я чи принизливих роботах, при цьому праця буває ненормованою.

— Вам виплачують лише частину заробітної плати або взагалі не виплачують, постійно обіцяючи сплатити пізніше.

— Ви працюєте в умовах, несумісних із поняттям гідної й безпечної праці, із цілковитим порушенням техніки безпеки праці.

— Ви проживаєте в антисанітарних умовах, без належного харчування та без будь-яких контактів поза межами робочого місця.

Що важливо враховувати в ситуації, коли ви зважилися їхати працювати за кордон? Пам’ятайте, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі. В підвищеній зоні ризику — трудові мігранти, насамперед, чоловіки віком 25-60 років, у першу чергу — одружені (вразливі до трудової експлуатації).

По-друге, важливо розпізнати торгівців людьми вчасно. Якщо у вас відразу при перетині кордону вилучають документи, що посвідчують особу, особисті речі, обмежують свободу, погрожують фізичною розправою, — негайно дійте. На цей момент ви повинні максимально володіти інформацією не тільки про майбутніх роботодавців, умови працевлаштування, але й знати, куди можна звернутися у випадку, якщо ви потрапите у скрутну ситуацію. Це можуть бути телефони посольства чи консульства України в тій країні, в якій ви зібралися працювати; поліції (у кожній країні номер — різний); громадських чи правозахисних організацій, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми на території тієї країни, де ви збираєтеся працювати.

Недостатньо просто знайти ці телефони і записати, потрібно знати їх напам’ять.

До того ж, несерйозно, відправляючись за кордон на роботу, не знати хоча б із десяток фраз, речень, з якими ви могли б звернутися у разі потреби за допомогою. Подбайте про свою безпеку — в кожній країні є торгівці людьми та роботодавці-шахраї! Обов’язково залиште своїм друзям або родичам детальну інформацію про своє перебування за кордоном (адреса, контактний телефон), а також копію свого паспорта та контракту. Ми також радимо залишити свою фотографію та адреси ваших іноземних друзів.

1Абсолютна більшість людей цілком помилково вважають, що така форма торгівлі людьми як трудова експлуатація трапляється лише з тими, хто працює за кордоном. Але ні! Такі випадки відбуваються й всередині нашої країни. Так, в Україні неодноразово фіксувалися випадки торгівлі людьми з метою трудової експлуатації у вуличній торгівлі, підпільних майстернях із пошиття легкого літнього одягу, сільському господарстві, переробці харчової продукції. На жаль, не завжди вдається покарати осіб, причетних до цих злочинів.

Якщо ви стали жертвою трудової експлуатації чи знаєте про випадки торгівлі людьми, застосування її будь-яких форм (рабство, жебракування, сексуальний примус, продаж дітей), — негайно звертайтеся:

телефони Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні); 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в Україні), понеділок-п’ятниця — з 10.00 до 21.00, субота — з 10.00 до 18.00.

Більше інформації для мігрантів розміщено на сайті громадської організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр» http://wicc.com.ua/.

Отримати безкоштовну консультацію працівників громадської організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр» щодо безпечного працевлаштування за кордоном можна за телефонами: (0412) 400-732, (096) 456-55-56.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..