— Михайле Петровичу, як ви потрапили на Байконур?

— У 1963 році я  вчився в училищі на Донбасі. Настав час йти до армії. У військкоматі нас відібрали  з числа інших призовників,бо ми мали права і вміли водити машину.  Посадили у потяг і кудись повезли. Куди — ніхто не казав. Ще в потязі офіцери  кілька разів перевіряли наші документи, тож відчувалося, що служба буде секретною. Їхали ми п’ять діб і зрештою прибули вночі на якусь станцію. Щойно вийшли з вагонів — побачили паркан із колючим дротом, охоронців з собаками. Здалося, що потрапили у якийсь концтабір. І лише вранці на плацу перед казармою нам оголосили:  «Ви отримали велику честь, адже служитимете на космодромі Байконур!». 

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 11 квітня 2017

Погода

Фотоетюд

Фото04092020

На річці Унаві у Попільнянському районі нерідко можна побачити рибалок, а в погожі дні — й поготів.

Фото Наталії ХОМЕНКО.

Лінки