На межі весни і літа світле і радісне свято П’ятидесятниці, Трійця, або як кажуть здавна в народі «зелені свята», після Великодня та Різдва вважається в українців одним із найбільших свят. Християнське свято отримало назву «П’ятидесятниця» не просто так — воно відзначається на 50-ий день після Світлого Великодня. Дата щороку змінюється в залежності від дня Воскресіння Господнього. Цього року припадає на неділю, 12 червня. В цю дату віруючі згадують подію, яка показала триєдність Бога — Отця, Сина і Святого Духа.

Згідно з переказами, торжество встановили святі апостоли, які були учнями Христовими. На 50-ий день після того, як Господь воскрес, на Землю зійшов Святий Дух і з’явився в Сіонській світлиці, де всі ці дні молилися апостоли. Пізніше світлиця стала християнським храмом. Євангеліє говорить, що після пришестя Святого Духа в учнів Христових відкрилися дивовижні здатності — вони отримали дар зцілення і прозорливості. Стали говорити на декількох мовах для того, щоб нести Слово Боже по всьому світу. З того моменту апостоли мандрували світом, розповідаючи людям про смерть Ісуса і його страждання за гріхи людства.

Офіційно свято Святої Трійці встановили у 381 році, коли в Константинополі скликали II Вселенський собор, на якому було сформульовано вчення про Трійцю. Слов’яни стали відзначати Трійцю набагато пізніше — через 300 років після хрещення Русі, тобто в кінці XIII — початку XIV століть.

Храми і церкви на Трійцю проводять богослужіння, влаштовують вечірню літургію і Велику вечірню. Віруючі освячують рослини в церкві, а потім приносять додому і ставлять біля вікон, аби залучити в будинок благополуччя.
Здебільшого «зелені свята» починалися ще в п’ятницю. Оселі ретельно прибиралися — українці вірили, що сама Матір Божа перевіряє, чи чисто в хаті. Жінки до сходу Сонця йшли до лісу, щоб заготувати лікарські трави. Вважалося, що таке зілля — особливо цілюще. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У «зелену суботу», напередодні Трійці, домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м’яти, любистку, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які застрикували за образи, розвішували по вікнах, стінах. Долівку встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) — травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну. Вхід до хліва і глухі кутки подвір’я уквітчували осикою, щоб «відьми не заходили».

Після служби в храмі православні збирають у себе вдома друзів і родичів, накривають пишні столи. П’ятидесятниця не вважається пісним днем, тому сміливо можна готувати улюблені страви і радувати гостей частуваннями. До речі, традиційні ласощі на Трійцю — великий коровай.

За народними традиціями, на Трійцю проводилися дівочі гуляння та ворожіння на судженого. Дівчата пекли «козулі» — круглі коржі у вигляді вікна. Ці «козулі» разом з яєчнею, пирогами, квасом складали обрядову трапезу, яку дівчата влаштовували в гаю після «завивання берізки». А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки. У деяких регіонах юнки ворожили на вінках: кидали в річку вінки і дивилися, куди вони попливуть: якщо за течією — йти заміж; до берега приб’є — ще рік у дівках сидіти; потонув вінок — милий розлюбив.

У селах гуляння влаштовували до самого вечора — співали пісні, водили хороводи і сваталися. Сватання на день Святої Трійці — хороша прикмета і сподівання на тривале щасливе життя для молодих.

Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа. Богодухів день завершує трійчасті свята. В Україні був звичай на Богодухів день освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки).

У період зелених святок існують деякі заборони: прати одяг і мити підлогу; купатися у відкритих водоймах; шити, в’язати і рукодільничати; працювати в городі, пересаджувати квіти; ходити в ліс на самоті. Основні заборони та застереження дня були пов’язані з водою. Потрібно обережно поводитися поруч з водоймами, особливо опівдні та опівночі, бо саме в цей час русалки виходять з води. Якщо їм не сподобається те, що людина робить поруч з ними, то незабаром вони потягнуть її на річкове дно.

Трійця — це остаточне прощання з весною і зустріч літа. «Трійця, — казали з цього приводу, — трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».