У неділю християни відзначають Святу Трійцю. Свято припадає на 50-ий день після Пасхи, тому Церква називає його ще П’ятидесятницею. У новозавітній книзі «Діяння апостолів» розповідається про зішестя на апостолів на 50-ий день після воскресіння Христа Духа Святого, після чого вони заговорили різними мовами, хоча ніколи цього не навчалися.

Учням Спасителя було призначено зібратися саме в тому місці, де вони востаннє вечеряли разом із Учителем. У тому домі, де він передбачив зраду, свою мученицьку смерть, а потім — воскресіння і вознесіння на небеса. «Коли ж почався день П’ятидесятниці, — йдеться в «Діяннях апостолів», — всі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом вчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби вогненні, та й на кожному з них по одному осіли. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Діян. 2, 1-4).

Апостоли одержали силу проповідувати про воскреслого Ісуса як про Христа, Царя та Господа.
Свій подвиг учні Христові розпочали творити одразу ж, бо до Єрусалима на свято зібралися тисячі паломників. І цей момент називають народженням Церкви.

У центр храму в цей день виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох янголів, що з’явилися перед праотцем Авраамом. Ікона зішестя Святого Духа зображує вогняні язики над дванадцятьма апостолами.
Трійця — одне з тих свят, що поєднує у собі суто церковні канони й традиції язичництва. Саме тому святкуємо Трійцю з особливим задоволенням, і не лише ми. У давніх римлян це було свято рож — розалії, святом предків. В Україну воно прийшло через Балкани і теж пов’язувалося з квітами і зеленню — клечанням. Отож тиждень перед Трійцею називається «клечальним». І сьогодні побутує звичай на свято вбирати домівку зеленню, квітами, татаринням.

Трійця охоплює собою три свята: Троїцьку батьківську суботу, Троїцьку неділю та Духів день. У суботу заведено приходити на кладовища, поминати мертвих родичів, особливо тих, хто загинув на чужині.
День Трійці — то, після відвідання церкви, — ще й забави, гадання. Дівчата плетуть вінки і пускають на воду: якщо тихо попливе — на щастя, на долю, а потоне — не жди добра. Яскраво описала цей обряд Ольга Кобилянська в романі «В неділю рано зілля копала».

У понеділок, перший після Трійці, святкується Зішестя Святого Духа, або Духів день.