Олександр Кухарський.
Олександр Кухарський. Фото Володимира СОБОЛЯ.

«Житомирщина» вже повідомляла про те, що 26 березня 2021 року, після 16-річної перерви, на оновленому стадіоні «Полісся» в Житомирі відбувся матч серед команд першої ліги за участю місцевої футбольної команди. Загалом на реконструкцію витратили 167 млн. грн., і це не остаточна сума — для завершення реконструкції потрібно ще близько 100 млн. грн.
Про історію стадіону «Полісся» — у нашому інтерв’ю з директором КДЮСШ «Колос», відомим дослідником історії спорту Житомирщини Олександром Кухарським.

— У зв’язку з відкриттям стадіону в Інтернеті все частіше зустрічаються різні спогади про цей об’єкт. Та хто, як не Ви, може найкраще розповісти про історію стадіону «Полісся»?

— Житомир — місто, де з самого початку становлення організованого спорту до фінансування будівництва спортивних споруд ставилися здебільшого за залишковим принципом. Не вдаючись до деталей, скажу лише, що будівництво першого в місті звичайного стадіону розпочалося у травні 1921 року на майдані Путятинському. Він проіснував «аж» до кінця 1922-го і прийшов у занепад, оскільки там і надалі продовжував діяти базар, де продавали коней, свиней, велику рогату худобу.

У 1923 році на території колишнього літнього театру «Аркадія» був збудований новий стадіон, відомий нині як «Спартак — Арена». Упродовж багатьох десятиліть він був однією з головних спортивних споруд міста Житомира. У 1948 році біля Сінного ринку збудували стадіон «Урожай», який у 1956 році передали спорттовариству «Колгоспник». Але товариство не змогло утримувати цей об’єкт, і рішенням облвиконкому в 1960 році він був переданий спорттовариству «Авангард», а точніше — колективу фізкультури заводу «Електровимірювач». У тому ж році прийняли рішення про будівництво на стадіоні мототреку, для чого були виділені 100 тис. карбованців.

У перші роки незалежності України завод-гігант, на якому працювали понад 6 тис. робітників, безславно припинив своє існування, а стадіон (до речі, із досить-таки хорошим футбольним полем — сам грав на ньому не раз) розвалили і закрили. Відверто кажучи, зрідка відвідую Сінний ринок, бо боляче дивитися, як діючу спортивну споруду через недолугість чиновників перетворено на барахолку й автостоянку. Із сумом згадую футбольні баталії та пристрасті, які вирували у минулому столітті на цьому стадіоні. Згадую й виступи у 60-их роках у першості України нашої мотобольної команди «Полісся», яка навіть була призером змагань.

Вхід на стадіон, 1958 рік.
Вхід на стадіон, 1958 рік. Фото з архіву Олександра КУХАРСЬКОГО.

— А коли ж розпочалося будівництво стадіону «Полісся», і чи було воно таким же «золотим»?

— Історія «Полісся» розпочинається з 1926 року, коли за ініціативи великого любителя велоспорту Василя Бистрова та за підтримки керівництва Державного політичного управління, що розташовувалося на вул. Миколаївській, 10 (тепер Фещенка-Чопівського), на місці саду М.Сумовського будується велотрек із прямими дерев’яними доріжками і земляними віражами. Влітку тут відбувалися змагання з велосипедних гонок, а взимку велотрек заливали під ковзанку, де проводилися масові катання на ковзанах і змагання з російського хокею. Пізніше розпочалася реконструкція велотреку. 16 червня 1929 року відбулося урочисте відкриття стадіону «Динамо» імені Фелікса Дзержинського. Поряд із реконструйованим велотреком, на місці саду, були облаштовані баскетбольний, волейбольний, гандбольний майданчики. При стадіоні відкрилися секції автомото- і велоспорту, стрілецького, кінного спорту, командних видів (футболу, гандболу, волейболу, баскетболу).

У 1935 році відбулася чергова реконструкція стадіону і стрілецького тиру, на які було виділено 25 тис. рублів. На місці велотреку нарешті облаштували футбольне поле, що дало змогу проводити футбольні матчі. Із цього приводу газета «Радянська Волинь» писала: «Влітку 1935 року стадіон ім. Дзержинського зустрічає трудящих Житомирщини впорядкованими спортмайданчиками, різноманітними фізкультурними розвагами: є де грати у волейбол, теніс, крокет, корисно і цікаво проводити час. Устатковується також новий тенісний корд (корт — прим. О.Кухарського). Ті, що побажають почитати журнали, газети, зуміють це зробити в затишному павільйоні, де до їхніх послуг будуть усі періодичні видання. Значно поліпшується робота естрадного театру на стадіоні... Театр працюватиме щодня... Всі приміщення стадіону відремонтовані... Трудящі Житомира мають змогу щороку відвідувати стадіон, користуючись великими пільгами. Вже розпродано 3000 пільгових абонементів».

У 1938 році на подальшу реконструкцію стадіону виділяється 10 тис. карбованців...

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 21 травня 2021

На стадіоні під час зустрічі Олімпійського вогню в 1980 році.
На стадіоні під час зустрічі Олімпійського вогню в 1980 році.

 

  Ветерани житомирського футболу в 1984 році.
Ветерани житомирського футболу в 1984 році.