Екскурсія в умовах карантину.
Екскурсія в умовах карантину.

 

Завтра Музей космонавтики імені С.П.Корольова відзначатиме 50-річчя з дня відкриття. Напередодні директор музею, кандидат філософських наук, доцент, член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики Ірина Дячук розповіла нам про особливості створення «космічної перлини», її сьогодення та плани на майбутнє.

— Ірино Дмитрівно, в чому полягає унікальність вашого музею?

— Справді, музей — унікальний. І це стосується не лише тематики, присвяченої космосу. Наш музей був другим музеєм після Калузького музею історії космонавтики, біля витоків створення якого стояв Сергій Павлович Корольов. Напевно, не всі знають, що саме Сергію Корольову належать слова про те, що потрібен музей космонавтики, який на широкий загал представив би перші досягнення в освоєнні космосу.

На жаль, Сергій Павлович не дожив до відкриття музею в Калузі. Після його смерті саме в некролозі вперше було названо місто, в якому народився С.П.Корольов.

Безумовно, коли місто Житомир стало ототожнюватися з малою Батьківщиною Генерального конструктора, це викликало великий ентузіазм жителів, керівництва.

— Хто був ініціатором створення музею С.П.Корольова у Житомирі?

— Першим висловив ідею створення музею в Житомирі, в місті, де народився Головний конструктор, академік Борис Патон. Це відбулося на засіданні президії Академії наук СРСР при обговоренні заходів щодо увічнення пам’яті легендарного вченого. Бориса Патона та Сергія Корольова на початку 60-их років минулого століття поєднала робота над реалізацією ідеї Сергія Павловича про застосування технологій зварювання металів у космосі як необхідної складової під час створення космічних конструкцій та здійснення ремонтно-відновлювальних робіт на майбутніх орбітальних станціях.

— З приводу народження Сергія Корольова існувало декілька версій. Як же вдалося встановити місце народження, розшукати будинок, у якому народився Сергій Павлович?

— Активну пошукову роботу провели працівники обласних та Житомирських міських органів влади разом зі співробітниками Житомирського обласного краєзнавчого музею та краєзнавцями-ентузіастами. В державному архіві області вдалося знайти документальне підтвердження народження С.П.Корольова у Житомирі — запис у метричній книзі Волинської духовної консисторії. Нині витяг із метричної книги представлений в експозиції.

У березні 1966 року матір С.П.Корольова Марія Миколаївна Баланіна надала точні дані про будинок, в якому у домовласниці Є.Ф.Коханової на початку ХХ століття знімала квартиру їхня родина. За щасливими обставинами, будинок зберігся майже без істотних змін, хоча і потребував капітального ремонту. 5 квітня 1966 року виконком Житомирської міської ради прийняв рішення про встановлення меморіальної дошки на будинку по вулиці Леванєвського, 5, де народився видатний вчений. 12 квітня 1966 року, в День авіації і космонавтики, меморіальну дошку було урочисто відкрито.

Співробітники музею (зліва направо) завідуюча відділом експозицій- ної роботи Ірина Вишневецька, завідуюча меморіальним будинком- музеєм імені С.П.Корольова Ніна Карехіна, науковий співробітник Наталія Закревська, головний зберігач фондів Наталія Щербакова.
Співробітники музею (зліва направо) завідуюча відділом експозицій- ної роботи Ірина Вишневецька, завідуюча меморіальним будинком- музеєм імені С.П.Корольова Ніна Карехіна, науковий співробітник Наталія Закревська, головний зберігач фондів Наталія Щербакова.

— Із чого розпочали створювати експозицію?

— Житомиряни, дізнавшись про славетного земляка, розгорнули активну пошукову роботу, збираючи історичні реліквії, документи, фотографії, пов’язані з життям та діяльністю Сергія Павловича Корольова.

Учням гуртка юних краєзнавців, який діяв у Житомирській середній школі № 20, вдалося зв’язатися з матір’ю С.П.Корольова, дружиною вченого Ніною Іванівною Корольовою, дядьком О.М.Лазаренком і отримати від них фотоматеріали про життя та діяльність С.П.Корольова. Під керівництвом вчителів Л.М.Фарбера та В.І.Афутіна та за сприяння директора школи А.В.Кульчицької у школі було створено музей на тему «Наш земляк — Сергій Павлович Корольов».

Згодом школа надала цінні фотокопії науковим співробітникам обласного краєзнавчого музею, які вони використали під час створення першої експозиції меморіального музею С.П.Корольова.

Велику допомогу в створенні колекції надало режимне підприємство, яке очолював Сергій Павлович Корольов. Отримати безпосередньо від підприємства макети космічної техніки було неможливо. Але за наданими ОКБ-1 кресленнями фахівці житомирських підприємств «Промавтоматика» та «Електровимірювач» у 1970 році зробили макети першого штучного супутника Землі, перших міжпланетних автоматичних станцій, космічного корабля «Восток» та інші, які нині представлені на виставці, присвяченій ювілею музею.

Отже, з 1970 року розпочалася активна робота над створенням першої експозиції.

— Напевно, за цією непростою роботою — зусилля багатьох людей?

— Варто, насамперед, згадати автора створення першої експозиції Фіру Лісневську. Фіра Геннадіївна — музейник від природи, вона згодом створювала у Житомирі літературно-меморіальний музей В.Г.Короленка та працювала там директором. Отже, у нашому музеї саме Фірі Геннадіївні належить авторство першої виставки. Дуже велику допомогу у формуванні експозиції музею надав Валентин Євгенович Острожинський. Він сприяв налагодженню шефських зав’язків музею з підприємствами. До створення першої експозиції активно долучилися краєзнавець Захар Гурвич, мешканці Житомира К.А.Преображенська, В.А.Грищенко, Л.В.Краснова, В.Л.Рудковський, які передали в дар музею антикварні меблі.

— Чому саме 1 серпня 1970 року було визначено днем відкриття музею?

— Дату було вибрано не випадково. Урочисте відкриття музею було приурочене до проведення у Житомирі великого авіаційно-ракетного свята — третіх Всесоюзних змагань ракетомоделістів на призи ім. С.П.Корольова та космонавтів Юрія Гагаріна і Володимира Комарова. Також 19 липня був успішно завершений політ космічного корабля «Союз-9», який започаткував спеціальний напрямок у космічних дослідженнях — відпрацювання засобів, необхідних для тривалого перебування в космосі з розрахунком на майбутню роботу на орбітальних станціях.

Учасники авіаційно-ракетного свята доставили в Житомир факел з Калуги — батьківщини К.Е.Ціолковського та капсулу із землею з космодрому Байконур, що стали одними із перших експонатів музею. Серед перших експонатів — також ваза зі зображенням С.П.Корольова та його мами, виготовлена на Баранівському фарфоровому заводі.
Житомирянам і гостям міста запам’ятався день відкриття музею. Люди, щоб побачити урочистості, залазили навіть на дахи навколишніх будинків.

У музейній залі — унікальні експонати.
У музейній залі — унікальні експонати.

— Назвіть, будь ласка, проблеми, які виникали при створенні музею.

— Насамперед, це — наповнення експозиції. Нас виручали соратники Сергія Корольова, відомі вчені, космонавти. Експозиція поповнилася реліквіями, які побували у космосі — приладами управління космічним кораблем «Союз», зразками космічної їжі, скафандром льотчика-космонавта Ю.П.Артюхіна. До фондів музею були передані документи для відтворення в експозиції останнього десятиріччя життя Головного конструктора, яке припадало на зародження основних напрямків космонавтики і формування базових підприємств. Це допомогло нашим співробітникам сформувати наукову біографію вченого. У ті роки був жорстко обмежений доступ до будь-якої інформації, пов’язаної з ракетно-космічною галуззю. Ви навіть уявити неможете, яку цінність мала в ті часи плівка із голосом С.П.Корольова, яку в 1974 році привіз із Москви тодішній директор музею Юліан Павлович Руденський.

Натурні макети космічної техніки дістати тоді було практично неможливо. Але нам вдалося домовитися з відповідними підприємствами та отримати елементи космічного корабля «Восток», деякі прилади. Космонавти дарували спорядження, космічну їжу в тюбиках. Нині ми можемо представити «три покоління» космічної їжі. Безумовно, відчуваємо підтримку вчених Національної академії наук України, котрі опікуються нашими науковими дослідженнями.

Складним завданням було формування колективу. У 1974 році директором музею був призначений Юліан Павлович Руденський. Він зробив значний внесок у подальший розвиток музею.

Створив невеликий, але дружній і завзятий колектив, який розвивав музей протягом десятків років. Традиції музейної корпоративної культури примножила Ольга Андріївна Копил, яка очолила музей у 1987 році.

— Як же існував музей у маленькому приміщенні?

— У 1976 році музею передали й іншу частину будинку. Вирішенню цього питання сприяли Валентин Острожинський, Віктор Кременицький, Микола Яковенко. До 70-річчя з дня народження С.П.Корольова було представлено розширену експозицію. Популярність музею стрімко зростала, у фонди надходили унікальні експонати від вчених, соратників С.П.Корольова, космонавтів. Для подальшого розвитку музею були потрібні набагато більша площа та спеціалізоване музейне приміщення, адже ми мали у фондах унікальні експонати — зразки космічної техніки, які були привезені до музею за сприяння президії Академії наук СРСР.

Нас дуже підтримала віце-президент Асоціації музеїв космонавтики СРСР Ніна Семенівна Кірдода. Це була дуже скромна людина. Згодом ми дізналися про те, що вона була заслуженим будівельником Байконура, провідним конструктором однієї з байконурівських платформ, із яких відбувалися перші пуски ракет. Коли Ніна Семенівна приїхала в Україну, вона завітала у наш музей. Ознайомившись із експонатами, поспілкувавшись зі співробітниками, сказала, що саме у Житомирі повинен бути національний музей космонавтики. Після цього в 1985 році в газеті «Правда Украины» з’явилася її стаття під заголовком «Потрібен центральний музей». Зі змістом статті особисто ознайомився перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький. Він дав вказівку нині першому віце-президенту Національної академії наук України Володимиру Горбуліну вивчити це питання та доповісти про можливість створення національного музею космонавтики.

— Безперечно, кращої бази для створення музею годі й шукати. Чи не так?

— Воно-то так. Але несподівано у нас з’явився конкурент. Тоді в Переяслав-Хмельницькому музейному комплексі успішно діяла експозиція з космонавтики. Директор комплексу — Михайло Іванович Сікорський — досвідчений музейник, харизматичний лідер із неабиякими здібностями лобіювання музейних інтересів, протистояв Ользі Андріївні Копил, яка щойно була призначена виконуючої обов’язки завідуючої нашим музеєм. В.П.Горбулін викликав до себе обох претендентів і, вислухавши кожного, прийняв рішення про створення музею в Житомирі. Мабуть, розуміння «космічного бренду» — малої Батьківщини Головного конструктора, наявність у фондах унікальних експонатів, а ще — вражаюча щирість і відданість справі Ольги Андріївни зробили свою справу.

Ми розпочали працювати над створенням нової експозиції. Мріяли про «космічний храм», сучасну будівлю, архітектура якої відображала би космічну мрію людства. Наше бачення поділяли і архітектори, які запропонували цікаві проекти. Але, на жаль, побудований був лише ангар для зберігання космічної техніки. Перед творцями музейної експозиції постало складне завдання — розробити оригінальну концепцію. Незважаючи на абсолютну непристосованість побудованого ангару для музейної експозиції, відсутність навіть скромних умов для зручної роботи, вдалося створити експозицію на тему «Людина і Космос», основою філософії якої була ідея реалізації мрії людини про космічне майбутнє. Автором художньої концепції став народний художник України Анатолій Гайдамака.

За сприяння Володимира Горбуліна, керівників військових частин, розташованих в області, ми отримали унікальні експонати — технологічні зразки космічної техніки, які вперше були представлені Радянським Союзом у 1979 році у Лондоні. Ми отримали «корольовську» балістичну ракету середньої дальності Р-5. В експозиції центральне місце посів технологічний аналог космічного корабля «Союз», макет «Лунохода-2», макет першого космічного корабля «Восток».

Яким чином доправляли унікальні експонати? Залізничним і авіаційним транспортом. Завжди із вдячністю згадуватимемо наших військовослужбовців-ракетників за допомогу, яку вони надали зі встановлення експонатів. Соратник С.П.Корольова, ветеран славетного ОКБ-1, фахівець у сфері двигунів літальних апаратів Арвід Палло здійснював технічний, конструкторський супровід при монтажі крупногабаритних зразків космічної техніки в експозиції; льотчики-космонавти Володимир Джанібеков, Георгій Гречко надавали нам безцінні консультації при написанні перших екскурсій у «космічній» експозиції.

Експозицію «Космос» було відкрито 1 червня 1991 року. Тоді ж на базі музею відбулася перша міжнародна конференція «Людина і Космос». Донині наша експозиція є оригінальною.

— Яким ви бачите майбутнє музею?

— Із 1997 року ініціюється питання надання Музею космонавтики ім. С.П.Корольова статусу національного. Національний статус музею підтримували президент Національної академії наук України академік Б.Є.Патон, другий Президент України Л.Д.Кучма, перший космонавт незалежної України Л.К.Каденюк, керівництво Державного космічного агентства України, народні депутати, видатні вчені, космонавти, діячі культури. Дуже хотілося, щоб нарешті відповідне рішення було прийняте та наша держава отримала національний музей космонавтики.

Нам не вистачає площі для інтерактивної експозиції. У нас вже є унікальний експериментальний космосимулятор «Еней», який дозволяє людині відчути себе в капсулі космічного корабля, але це — лише початок реалізації наших ідей. Дуже сподіваємося, що в найближчому майбутньому питання реконструкції музею з розширенням вирішиться і ми отримаємо можливість побудувати новий музейний комплекс для житомирян і гостей міста.

— Не зважаючи на карантинні обмеження, на урочистостях із нагоди відзначення 50-річчя музею чекають поважних гостей. Житомиром ширяться чутки, що серед них може бути власник «Space X», відомий американський бізнесмен Ілон Маск. Чи насправді це так?

— Хотілося б... Відомо, що Ілон Маск у «Твіттері» високо оцінив Сергія Корольова, назвавши його одним із найкращих. Ілон Маск розмовляв із онуком Сергія Корольова Андрієм. Я також залишила Ілону Маску повідомлення у «Твіттері». Але відповіді не отримала. Знаю, що посольство України в США працює над тим, щоб запросити Ілона Маска до нас. Це було б символічно. Ми б розповіли Ілону Маску про мрію Сергія Корольова, яку він не встиг здійснити — політ на Марс, про перші кроки видатного вченого в цьому напрямку і про багато чого маловідомого з історії освоєння космосу, біля витоків якого стояв наш земляк — Сергій Корольов.

Раді бачити всіх гостей у нашому музеї.