Осінні врожаї вже давно зібрано й заготовлено. Серед них особливо вирізняються гарбузи — чи не найбільші поміж усіх видів плодів на городі. Але виявляється, гарбузи можуть бути не лише величезними, а й зовсім маленькими. Вони чимось схожі на гриби — опуклі гарбузики, з білою подовженою ніжкою та круглою червонуватою шапочкою.

«Цей вид гарбуза так і зветься — «червона шапочка», — каже Ніна Сінько, пенсіонерка з селища Іванополя. — Інша його назва — чалмовидний. Круглий капелюх зверху дійсно нагадує східне головне вбрання — чалму».

Господиня розповідає, що насіння цих плодів їй дала приятелька, яка вирощує чалмовидні гарбузи вже декілька років. «Я заради цікавості висадила насіння, — продовжує жінка. —Взнала, що такий вид гарбузів з’явився порівняно недавно — лише 100 років тому. Їх вивів селекційним шляхом американський біолог Лютер Бербанк — із привезених із Чилі тамтешніх плодів гарбуза. А в нашому Поліському краї «червоні шапочки» досі є рідкістю — їх вирощують окремі садівники в якості оздоби чи своєрідного сувеніру».

Посадивши насіння в середині травня, з ними можна далі не мати жодних клопотів. Варто тільки дотриматися трьох обов’язкових умов. По-перше — зробити біля рядків шпалеру-опору, аби гарбузяним ліанам було де плестися. А батоги у цього виду недовгі — трохи більше двох мерів. Друга умова вирощування— вдосталь сонячного проміння. А ще ці «гриби» мають рости в ізоляції від звичних видів гарбузів. Висаджувати їх треба на сонячній стороні та в хороший грунт.

Період достигання чалмовидних гарбузів сягає близько 100 днів. Відтак у вересні-жовтні вони вже дозрівають на городній ділянці. Зазвичай кожна посіяна рослина дає по 20-25 плодів. Деякі «червоні шапочки» заважили на півтора-два кілограма, та є й такі, які вимахали до чотирьох! Частину врожаю можна тоді ж і збирати. Достигають ці гарбузики-«гриби» в грудні-січні — для цього їх найкраще розкласти у коморі. В середньому кожен плід важить трохи більше кілограма. Але трапляються й екземпляри по 3-4 кілограми.

«Такі висушені гарбузики дуже гарно виглядають на підвіконні чи на столі — як прикраса, — каже Ніна Іванівна. — А якщо додати трохи фантазії (як це зробила я) — можна зробити з них оригінальну художню композицію. В результаті у мене вийшла справжня гарбузяча сімейка, яка радуватиме око до нового врожаю!».