Коли проблеми лежать на поверхні, то їх і шукати не треба

31 березня «Житомирщина» у статті «Зачекайте, поки хтось помре, тоді й про вас потурбуються» порушила проблему ліквідації районних територіальних центрів соціального обслуговування, спричиненої утворенням об’єднаних територіальних громад. Нагадаємо, що це питання гостро порушив на зібранні профспілкового активу області з нагоди Всесвітнього дня соціальної справедливості голова обласної організації профспілки працівників соціальної сфери Василь Шушпан. Як приклад він назвав Хорошів, де такий районний центр ліквідовано, про що і йшлося в газетній статті.

А через півтора місяця редакція отримала лист від Хорошівського селищного голови Володимира Столярчука, озаглавлений «Не варто шукати проблеми, де їх немає». Цікава деталь: при підготовці статті про ліквідацію районного терцентру я, її автор, побувала в Хорошеві, поспілкувалася з усіма учасниками «драми місцевого масштабу», в тому числі й із селищним головою, майже дослівно виклала його позицію на перебіг подій і бачення подальших перспектив. Це Володимир Столярчук не заперечує і не спростовує.

Натомість у своєму листі він детально переказує, коли і які реорганізації терцентру відбувалися ще до його ліквідації, коли і в якому обсязі надавалася в попередні роки допомога, що людей, які тепер цих послуг і допомоги позбавлені, навряд чи цікавить. Заперечує селищний голова цифру кількості підопічних, котрим була надана підтримка, названу колишнім директором терцентру Валентиною Онофріюк, а ще — суму, на яку було зібрано на підсобному господарстві терцентру картоплі й городини та роздано підопічним. Насправді вона становить 17 тис. гривень.

Власне, половина листа Володимира Столярчука спрямована на те, аби довести, що районний терцентр нібито працював абияк і що він «не в змозі був надавати допомогу через відсутність таких можливостей». Але ж навіть по тих цифрах, які наводить сам автор листа, видно, що ця районна установа свої функції виконувала, скарг на її робітників у підопічних не було, і що «Університет третього віку», який у терцентрі вважали повноправним відділенням, хоч, можливо, й не виокремленим в організаційну одиницю, теж функціонував і приносив розраду літнім жителям Хорошева.

Проте, судячи з листа Володимира Столярчука, чомусь саме цей «університет» став для нього і його колег каменем спотикання. Бо несподівано у листі до редакції знаходимо досить дивне твердження: «...причина такої статті — геть не турбота про одиноких людей похилого віку, ними опікуються... Без сумніву — це зміна місця перебування «Університету третього віку».

Виникає цілком закономірне запитання: чи уважно вчитався автор листа в зміст журналістського матеріалу? Якби так, то побачив би, що в ній висловлена тривога про те, що — далі цитую за текстом: «Терцентр давав роботу 44 працівникам, більшості з яких тепер довелося йти на біржу праці. Це при тому, що на обліку в районній службі зайнятості на сьогодні — понад 1800 людей при навантаженні на одне робоче місце — 18 осіб!»; робітники новостворюваного терцентру Хорошівської об’єднаної територіальної громади «опікуються певною групою самотніх літніх людей. Але ж усе це можливо лише за умови, якщо економіка об’єднаної територіальної громади дозволить нам це зробити. Тобто, щоб ноги трохи тримали тіло. А в Хорошів інвесторів, на жаль, заходить дуже мало» (це твердження самого пана Столярчука). І, нарешті, інформація, якою поділилася соціальний працівник відділу сім’ї, дітей, молоді, спорту та соціального захисту населення Хорошівської ОТГ Надія Якубенко: «15 соціальних робітників обслуговують 127 підопічних. Іще 48 людей — у резерві... Це коли хтось із підопічних помре, то ми візьмемо на обслуговування з тих, хто чекає на свою чергу...».

І це, на думку Хорошівського селищного голови — не проблеми, які зовсім не треба дуже довго й далеко шукати, бо лежать вони на поверхні?!

Що ж до подальшого функціонування «Університету третього віку», виділення для його роботи прийнятного приміщення, то й це питання треба вирішувати. Хоча твердження Володимира Столярчука про те, що «...на сьогодні, можливо, варто було б створити «університет» для молоді, молодих жінок, інвалідів, об’єднати зусилля для їх становлення...» виглядає більше не реальністю, а відбувальним прожектом.

Володимир Столярчук свій лист завершує філософсько­патетичним твердженням: «Не варто шукати проблем, де їх немає. Це не робить честі нікому. Та, зрештою, як би не складалися обставини — головне залишатися людьми, бути чесними, хоча б по відношенню до себе». Відверто кажучи, нас дуже порадувало повідомлення селищного голови про те, що в Хорошеві вдалося збільшити штат соціальних робітників на дві особи і кількість підопічних, котрі обслуговуються, — на десятеро осіб. Коли ж дізнаємося про забезпечення всіх, хто потребує такої допомоги, про працевлаштування безробітних ліквідованого терцентру, про вирішення питання належного переселення того ж «Університету третього віку», то так само порадіємо за хорошівську владу.

І це буде чесно.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити