Алла Бутрик.
Алла Бутрик.

 

Ці слова відомого українського письменника Григорія Тютюнника запам’ятала на все життя директор Холосненського будинку культури Коростенської громади і керівник жіночого вокального ансамблю «Холосненський батальйон» А.С.Бутрик.

Алла закінчила Житомирське училище культури і мистецтв імені Івана Огієнка за спеціальністю «Народна творчість» і ось уже 30 років працює в галузі культури краю, даруючи людям гарний настрій, прищеплюючи любов до мелодійної української пісні й самобутніх звичаїв поліщуків.

Заступник начальника відділу культури і туризму виконкому Коростенської міської ради, заслужений працівник культури України Лариса Бондар розповіла про «Холосненський батальйон».

— Цей колектив добре знаний у районі, громаді та за її межами. У мирний час він прикрашав програми культурно-мистецьких заходів, що відбувались у селі, громаді, області. Енергійні, запальні, яскраві та колоритні учасниці колективу органічно вливались у фестивальну програму «Пулинського млинця», фестивалів полуниці, льону та традиційного вже Міжнародного фестивалю дерунів у Коростені.

«Холосненський батальйон».
«Холосненський батальйон».

За організаторські здібності та активну життєву позицію односельчани обирали Аллу депутатом Холосненської сільради та головою батьківського комітету місцевої школи, коли там навчались її діти донька Яна та син Роман. Нині Яна з відзнакою закінчила ЖДУ імені Івана Франка, а Роман — студент Національного технічного університету України «Київська політехніка» імені І.І.Сікорського. Підтримує завжди свою кохану дружину й гарну господиню її чоловік Віктор, котрий працює в ДКУ «Коростенська установа виконання покарань № 71». У мирний час жила ця родина звично: дім, робота, господарство. А коли розпочалась війна, Алла пішла допомагати плести маскувальні сітки, разом із учасницями колективу організувала збирання продуктів харчування у селах старостинського округу, годували гарячими обідами військових та бійців тероборони.

Українська народна пiсня, ввiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий світ, icторiю й побут, болючі роздуми i найнiжнiшi почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоцiйне слово з незбагненними таємницями мелосу.

— Мабуть, немає значної подiї в життi народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українськiй пiснi чи нiжнiстю струни, чи рокотом грому. Зараз, на жаль, в країні лунають невеселі пісні, але ми віримо в те, що скоро запанують мир і спокій і ми всі знову будемо, як колись, співати, радувати своїх односельців і земляків, — сказала пані Алла.