Фото автора.
Фото автора.

 

33-річного провідного фахівця сектора зв’язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю головного управління ДСНС України у області, майора служби цивільного захисту Юлію Франчук знаю давно. Цю молоду жінку можна часто побачити під час різноманітних профілактичних заходів, що проводить управління, лекцій, бесід, зустрічей, а ще — на сцені, де вона виступає.

— Носити форму — ваша давня мрія, — цікавлюся?\

— Так. Я народилася та виросла в сім’ї військових у Бердичеві, тому завжди мріяла пов’язати своє життя з військовою справою. Закінчивши військову кафедру, атестувалася та отримала звання лейтенанта служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

— Знаю, що закінчили не один вуз. Не стомилися навчатися?

— Як кажуть у народі, знання за плечима не носити. Тому вважаю, що навчатися ніколи не пізно. Я справді закінчила три навчальних заклади: Державний університет «Житомирська політехніка», Львівський державний університет безпеки життєдіяльності та Житомирську філію Міжрегіональної академії управління персоналом. Скрізь навчатися було цікаво, залишились незабутні спогади про безтурботні студентські будні...

— Чим приваблює робота рятувальника?

— Мені завжди хотілося бути в центрі подій, спілкуватися та допомагати людям. А найбільше мені подобається навчати підростаюче покоління правилам безпеки. Тому з особливим задоволенням постійно організовую для школярів різні акції, уроки безпеки та інші заходи.

— І співати ж дуже любите?

— Не без цього (посміхається). Неодноразово брала участь у всеукраїнських фестивалях героїко-патріотичної пісні серед працівників ДСНС, що відбувалися у Маріуполі, Житомирі, Трускавці.]

Також люблю музику, сама граю на фортепіано (закінчила Житомирську музичну школу № 1 імені Б.Лятошинського).

— Зараз ви — у декретній відпустці?

— Нещодавно я стала мамою, народився синок Олександр. Таке щастя, коли до тебе посміхається маленьке янголятко...

— Яких принципів дотримуєтесь у житті?

— На моєму життєвому шляху були різні ситуації. Та я завжди вважала, що успіх не приходить до тих, хто просто чекає. Він завжди вибирає наполегливих, тих, хто не раз падав, але знаходив у собі сили підвестися.

Тих, хто через «не можу» робив свою справу і не скаржився, крізь сльози дивився вперед і не зупинявся, вірив у свій життєвий девіз і не зраджував собі.

Тому завжди намагаюся досягати своїх цілей та мрій, як тяжко б це не було! А цілей в мене попереду ще багато.

 

Погода

Веселим олівцем

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки