Наталія Хінцінська давно працює соціальним робітником у Бердичівському міському територіальному центрі обслуговування (надання соціальних послуг). Незважаючи на фізичне та моральне навантаження, Наталя Валентинівна задоволена роботою, пишається колективом, який завжди готовий допомогти та підтримати. Вона пишається, що знаходиться в когорті тих, хто вміє співчувати чужому болю, знаходить слова підтримки, піклується та допомагає, додає віри та впевненості. Нині у Наталії Валентинівни — п’ятнадцятеро підопічних. Це — люди похилого віку, найстаршій із яких — 92 роки.

— Всі підопічні стали для мене наче близькими родичами, — розповідає Наталія Хінцінська. — У кожного із них — своя доля, важкий шлях до самотності. У когось померли діти. Дехто став самотнім через те, що син, або донька живуть далеко, за межами України. Так, наприклад, у Неоніли Станіславівни Кондрашової (прізвище з етичних міркувань змінено) донька — за кордоном, а син помер. Мешкає жінка в багатоповерхівці, на третьому поверсі. У такому поважному віці важко бути мобільним. Тому ходжу в магазин, аптеку, сплачую за комунальні послуги, прибираю в квартирі, прасую білизну, запрошую парикмахера тощо. Навіть незважаючи на карантинні обмеження щодня допомагаю своїм підопічним. Вони чекають на мене, адже їм більше ніхто не допоможе. Тому дуже переживаю, коли хтось із моїх підопічних помирає.

Наталія Валентинівна вважає професію соціального робітника дуже виснажливою. Робочий день розпочинає о восьмій годині ранку. До пізнього вечора знаходиться зі своїми підопічними, пропускаючи через себе їхні болі та спогади.

Знаходить час і для того, щоб приділити увагу своїй родині. Вважає великим щастям, що вдалося народити та виховати з чоловіком двох чудових дітей. Старший син Олександр нині навчається в Харківській національній академії Національної гвардії України. Молодший Юрій закінчив навчання на першому курсі Бердичівського медичного училища.

В територіальному центрі задоволені роботою Наталії Хінцінської, зокрема, її професійним ставленням до виконання своїх обов’язків, творчим та оперативним підходом до вирішення будь-якої проблеми.

— У нашому колективі всі спеціалісти так відповідально ставляться до роботи, як Наталія Валентинівна, — розповідає директор міського територіального центру Тамара Каверіна. — Кожен із 72 працівників і 55 соціальних робітників заслуговує на повагу. Людині похилого віку конче потрібно бути почутою, зрозумілою, мати надійну підтримку. Саме в цьому ми допомагаємо нашим підопічним. Найвищою ж нагородою для нас є вдячність людей, котрі звертаються до нас за допомогою.

Брати наші менші

Брати10112017

Надійний охоронець.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки