Фото Володимира СОБОЛЯ
Фото Володимира СОБОЛЯ

 

Минулого тижня свій 105-ий день народження відзначила житомирянка, ветеран спорту, перша чемпіонка Житомира з легкої атлетики та просто чудова людина й співрозмовниця Олена Адамівна Москальова.

Незважаючи на карантин і наполегливе прохання Олени Адамівни поздоровляти лише у телефонному режимі, усе-таки не всі утрималися від нагоди особисто подякувати іменинниці за значний внесок у розвиток спорту та побажати здоров’я.

На своєму життєвому шляху (так, мабуть, розпорядилася доля) мені довелося зустрічати багато цікавих особистостей. Були серед них відомі актори, співаки, космонавти, чемпіони Олімпійських ігор, політики... Але перша зустріч із Оленою Адамівною Москальовою, що відбулася завдяки сприянню колишнього члена Житомирського клубу любителів бігу Валерія Скорикова, запам’яталася на все життя.

Це було два роки тому. У призначений час двері нам відчинила привітна інтелігентна господиня квартири. Із зовнішнього вигляду можна було зробити висновок, що, незважаючи на свій поважний вік, вона ретельно готувалася до зустрічі. За лічені хвилини спілкування склалося враження, що знайомі ми вже давно. Говорили про спорт далеких років, про відомих спортсменів Житомира.

Моєю співрозмовницею виявилася жива легенда житомирського спорту. Олена Адамівна розповіла, що 6 серпня 1935 року на житомирському стадіоні палацу піонерів і жовтенят (із 1947 року — стадіон «Спартак») відбулася перша міжспілкова спартакіада профспілок Житомирщини з легкої атлетики. Із архівних документів відомо, що перемогу зі стрибків у довжину та срібну нагороду із бігу на 100 м здобула спортсменка Сорочинська. Як виявилося, це — дівоче прізвище Олени Адамівни.

Олена Адамівна згадала імена багатьох відомих спортсменів. Серед них — рекордсмени міста Житомира та житомирської округи Ніна Ганьба, В’ячеслав та Зоя Корзуни, Ядвіга Смульська. До речі, Ніна Іванівна — перший значкист ГПО м. Житомира серед жінок, а другою була Олена Адамівна.

А з яким захопленням розповідала Олена Адамівна про Сашу Єгорова, різнобічного спортсмена! Олександр — бронзовий призер Всеукраїнської олімпіади 1922 року в бігові на 10000 м, грав за збірну футбольну команду Волині, був відомим гімнастом. Олена Адамівна пригадала, як він її, маленьку, тримаючи на руках над головою, катав на велосипеді (а це відбувалося на велотреку, що розташовувався на вулиці Великій Бердичівській). До речі, її батько Адам Сорочинський брав безпосередню участь у його відновленні у 1923 — 1924 роках.

Студентка Житомирського сільськогосподарського інституту Олена Сорочинська (перший ряд, друга праворуч) разом із гімнастами, котрі перемогли у міських змаганнях, що відбулися у 1936 році. Фото з архіву автора.
Студентка Житомирського сільськогосподарського інституту Олена Сорочинська (перший ряд, друга праворуч) разом із гімнастами, котрі перемогли у міських змаганнях, що відбулися у 1936 році. Фото з архіву автора.

Сама ж Олена Адамівна спортом захопилася у 1936 — 1940 роках, під час навчання у сільськогосподарському інституті. Тренувалася в секції з гімнастики, виступала за збірну інституту на багатьох змаганнях.

Займалася також стрибками у воду з вежі. Викладачем фізвиховання тоді у навчальному закладі працював Віктор Іустинович Карабанов — один із небагатьох довоєнних фахівців на Житомирщині, котрий мав вищу фізкультурну освіту. Він закінчив ще відділ сільськогосподарського інституту з вирощування тютюну, разом із Оленою Адамівною навчався в аспірантурі, на кафедрі селекції та генетики рослин, яку так і не судилося йому закінчити: загинув на фронті у роки Другої світової війни.

Олена Адамівна розповіла про свою роботу в Житомирській міській раді у 1939 — 1941 роках, про те, як познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, родичем Святослава Ріхтера Семеном Миколайовичем Москальовим, який до війни тривалий час працював диригентом духового оркестру палацу піонерів і жовтенят.

Під час війни Олену Адамівну окупанти відправили на примусові роботи до Німеччини. Там же, в Німеччині, в 1945 році зовсім випадково вона зустріла Семена Миколайовича та одружилася з ним.

...Непомітно сплинув час нашої розмови. Олена Адамівна прочитала напам’ять декілька віршів.

Зустріч із Оленою Адамівною збагатила мене новими матеріалами з історії Житомирського спорту. Цьогоріч, вітаючи іменинницю зі святом, побажав їй здоров’я, добробуту та багато років життя.

Олександр КУХАРСЬКИЙ,
дослідник історії спорту на Житомирщині.

Погода

Веселим олівцем

Кар03072020

— Борю, ти цим брязкальцем лише псуєш дитині слух. Ось візьми скарбничку і тряси нею…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати2010

«Щось на вушко розкажу...».

Фото надіслала Надія ШЕВКО (м. Житомир).

Лінки