Скільки людей — стільки захоплень. Хтось полюбляє читати детективи, хтось колекціонує сірникові етикетки, хтось вишиває чи малює... А житомирянин Андрій Васильєв на запитання про своє хобі щиро каже: «Я роблю космічні ракети». І в цьому немає ані тіні лукавства чи жарту.

...Стрункою вертикаллю завмерла висока біло-червона ракета. Силует всім знайомий з дитинства — сигароподібне «тіло» увінчується звуженням, а внизу розширяється довгою «спідницею» перша ступінь. Це знаменитий «Союз» — ракета-носій, яка вивела на орбіту десятки космічних кораблів. «Цю модель я робив кілька місяців, — зізнається Андрій Андрійович. — Але тепер з гордістю можу сказати, що її не відрізниш від справжньої. Різниця лише у масштабі: моя — рівно у 50 разів менша».

Виготовленням моделей космічної техніки Андрій Васильєв захопився багато років тому. Почасти пояснює це захоплення епохою, у яку народився. «Сам я — з 1955 року, тож у шестилітньому віці почув про політ Юрія Гагаріна, — каже чоловік. — А відтак моє дитинство минуло у мріях про космічні польоти». Потім доля поєднала уродженця далекої Якутії з Житомиром — батьківщиною славетного Сергія Корольова. Тож чоловік просто не міг не цікавитися космічною тематикою. Допомогли у справі й інженерна освіта, професійні навички конструювання та художній талант. І одна за одною зі вправних рук житомирянина почали з’являтися маленькі ракети — точні копії справжніх.

«Найперша справа — це знайти креслення, фотографії справжнього космічного носія та правильно вирахувати масштаб, — пояснює секрети своєї праці Андрій Андрійович. — Зазвичай я працюю у масштабах 1:50, 1:25 та 1:100». Основним будматеріалом слугують... папір і пінопласт. Папір обгортається навколо циліндричних болванок, опісля серцевина заготовки заповнюється пінопластом. Дрібніші деталі робляться з жерсті або дерева, а вже готові «ступені» майстер з’єднує звичайним клеєм ПВА. «Найтяжче робити нерівні конуси — саме такою є форма перших (нижніх) ступенів ракет, — зізнається Андрій Васильєв. — Доводиться неабияк помучитися з такими деталями». Чоловік бере зі столу модель, яка ще в роботі — і я з легкістю вгадую легендарний гагарінський «Восток». Зважую його в руці — легесенький! «Справжні ракети також роблять із максимально полегшеною вагою, — зі знанням справи пояснює Андрій Андрійович. — Це важливо для швидкості та виходу на орбіту».

Загалом Андрій Васильєв виготовив понад 100 моделей. Найкращі 20 нині експонуються в Житомирському музеї космонавтики, де зараз працює майстер. На імпровізованому «стартовому майданчику» завмерли поруч корольовські «ГІРД-09», «Р-1» та «Р-7»; зловісна «ФАУ-2» фашистського конструктора Вернера фон Брауна; американські «Юнона», «Вікінг», «Сатурн» та «Шаттл»; радянські «Союз», «Н-1», «Буран» та «Енергія»... Колись ці ракети були найбільшими науковими секретами космічних супердержав, а тепер мирно сусідять в експозиції музею. «Унікальні вироби Андрія Андрійовича — це не сувеніри, а високоточні копії, зроблені з надзвичайною майстерністю, — зауважує Ірина Дячук, директор музею космонавтики. — Зроблені ним копії космічних ракет ми не лише експонуємо в музеї, а й возили їх на різні виставки за кордон: до Литви та Польщі».

Тим часом житомирський «ракетобудівник» має нові плани. «Хочу зробити моделі перспективної космічної техніки, — каже Андрій Васильєв. — Тієї, яка нині ще в розробках — приміром, літак-ракетоносій. Тож пінопласт, папір і клей мені ще не раз знадобляться!».

Погода

Веселим олівцем

Кар26052020

— Вони сказали, що камуфляж мене повнить…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати03112017

Котику-­братику, поділися обідом!

Фото Людмили Лобачової. м. Житомир.

Лінки