Фото з архіву Івана Ковальчука.
Фото з архіву Івана Ковальчука.

 

Директор Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» Іван Ковальчук — наш земляк з Малинщини. В інтерв’ю журналісту «Житомирщини» він розповів про себе та про деякі аспекти роботи установи, яку очолює.

— Я закінчив Малинську середню школу № 1 імені Ніни Сосніної, — розповів Іван Петрович. — Звідти у мене — потяг до військово-патріотичної роботи, до вшанування пам’яті учасників Другої світової війни. Відоме Малинське антинацистське підпілля, члени якого принесли себе в жертву заради спасіння (як би не звучало це сьогодні пафосно) нас з вами. Урочисті лінійки біля пам’ятника, комсомольські мітинги, покладання квітів, спортивні змагання на честь героїв — усе це наповнювало мене гордістю за наших земляків.

Саме малинська земля дала мені силу вирости, вивчитися, стати чесною людиною. Такими були мої батьки — Петро і Ганна Ковальчуки. Вони важко й багато працювали, виростили дітей, випустили їх у світ, підготувавши до самостійного лету. Я безмежно вдячний їм.

— Понад три десятиліття ви — генеральний директор одного з найбільших музеїв країни...

— Так, музейником я працюю вже 36 років. З 2010 року — на посаді генерального директора. Тут — мій дім, моє життя, моя історія. Зауважу, що я — не історик за фахом, але весь час переймаю досвід у своїх колег. У нас працюють доктори та кандидати наук. Розумію, що мудрість приходить із життєвим досвідом. Молодь вчиться у мудрості, а мудрість — у молодості. А разом ми — сила, і ця сила відчувається в роботі нашого колективу, котрим я дуже пишаюся.

Основна наша місія — показати відвідувачам з усього світу справжню історію — з реальними свідченнями й артефактами, які ми зібрали. Історія — складна, суперечлива, гірка, але вона — наша. І пам’ятати її треба.

Саме з позицій історичної пам’яті формується колекція музею — і щодо національно-визвольних змагань, і щодо воїнів Червоної Армії, і щодо народу України загалом. Ми завжди спиралися лише на документи й факти.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 24 березня 2020



Брати наші менші

Брати27102017

Мій надійний захисник.

Фото Ендрю ЛІ (Індіана, США).

 

Лінки