Фото Лариси ПИЛИПКО
Фото Лариси ПИЛИПКО

 

Не кожній людині вдається за життя побачити правнуків, дехто й онуками не встигає побавитися. А Меланія Козиренко з Баранівки дочекалася навіть народження праправнука! Бабця цими днями справила своє 100-річчя, тож радо приймала вітання від усієї своєї рідні.

– Ювілярка родом з села Дубрівки, — розповіла «Житомирщині» Людмила Куцан, керуюча справами виконкому Баранівської міськради. — Життя її не було легким. У роки війни була вивезена фашистами на примусові роботи в Німеччину. Втекла звідти, потрапила до партизанського загону. А після війни все життя працювала у колгоспі. Нині Меланія Йосипівна мешкає в Баранівці разом з донькою, яка її доглядає.

– Наша бабця є дуже цікавою людиною, — розповідає онука ювілярки Наталія Олійник. — Окрім роботи в колгоспі, вона була вправною вишивальницею: створювала рушники, килими та картини. І навіть ткала доріжки на домашньому верстаті!

У свої 100 літ довгожителька вже не ходить, але має добру пам’ять та ясний розум. Каже, що найбільшим багатством у житті вважає нащадків. А їх у неї — чимало: четверо дітей, десятеро онуків, двадцятеро правнуків і один праправнук. Загалом — 35! Тож Меланія Козиренко, вочевидь, є однією з найбагатших бабусь та прабабусь нашого краю.

– Наймолодший з нащадків — це 5-річний онук моєї двоюрідної сестри, — каже Наталія Олійник. — Хлопчик мешкає у Києві, але часто приїздить в гості до прапрабабці. Вона його дуже любить. Як, втім, і всіх нас — онуків та правнуків.
 

Погода

Веселим олівцем

Кар04022020

— А ти не за гроші працюй, а для душі! — Так душа теж грошей хоче…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати27102017

Мій надійний захисник.

Фото Ендрю ЛІ (Індіана, США).

 

Лінки