Якщо про людей, які пропрацювали лісівниками увесь вік, кажуть: він віддав усе своє життя лісу, то про чоловіка, про якого піде мова, варто додати: він віддав усе своє життя лісу і людям.

Лісу він присвятив 55 років свого життя, із них 46 — пропрацював в одному підприємстві, 33 — на одній посаді.

У держлісгоспі за його безпосередньою участю посаджено ліс на площі більше 10 тисяч гектарів.

Йому довелося проводити лісовпорядні роботи в географічному центрі Європи та в географічному центрі Азії.

За порадами до нього звертаються не лише молодші колеги з усієї області, а й навіть його безпосередній керівник.

Він — заслужений лісівник України та почесний громадянин Бердичівського району.

У свої 70 він щоранку поспішає на роботу, до свого колективу, до «своїх» лісів. Ділиться досвідом з колегами. Переконаний, що за все, що зробив у житті, йому не соромно.

У 1966-му Григорій Івасюк, син бондаря та внук теслі, вирішив, що він ліс роститиме. Вступив на навчання до Української сільськогосподарської академії.

Затим 20-річного юнака доля закинула до далекого Сибіру. І там, у глушині, довелося проводити перше в тамтешніх лісах лісовпорядкування. Тисячі гектарів обходив та обміряв, за два роки в екстремальних умовах. У кризових ситуаціях, напівжартома говорить Григорій Михайлович, і голова працює краще, і характер загартовується швидше, і дух міцнішає.

Через два роки Григорій Михайлович повернувся в рідні місця уже з майбутньою дружиною Леонідою Іванівною, теж лісівничкою. Оселилися на її батьківщині — на Бердичівщині. Обоє пішли працювати в місцеве лісове господарство. І так пліч-о-пліч впродовж майже півстоліття поспішають вони вранці до рідного лісгоспу, а ввечері — додому, до дітей та внуків.

З 1986 року і до сьогодні Григорій Івасюк — головний лісничий державного підприємства «Бердичівське лісове господарство».

За час, що знайома з Григорієм Михайловичем, чула про нього стільки, що скептик, мабуть, засумнівався би: невже те все може в одній людині вміститися?

Це — людина тонкого практичного розуму, котра, без перебільшень, зробила себе сама, справжній знавець своєї справи та відданий їй. Це — людина-криця, коли на кону — питання честі й гідності. Він однаковою мірою добре розбирається в найскладніших питаннях як теорії, так і практики, вміє точно відчувати ситуацію, визначати стратегію, обов’язково досягати наміченого. Водночас мене завжди приємно вражає його філософський підхід до життя. Його вміння бачити красу і так незвично її описувати. Його здатність давати кожному те, чого той найбільше потребує…

Нині, з висоти своїх літ, Григорій Михайлович зізнається, що в життєвій круговерті не мав часу зрозуміти, що його час іде… І коли ті роки набігли — невтямки… Проте сьогодні йому не соромно дивитися в очі ні дібровам, ні сім’ї. Бо і першим, і другій у своєму житті віддавав усе, а взамін брав зовсім небагато — лише задоволення, що і ті, і ті ростуть та розвиваються.

Обидві доньки Івасюків мають тепер свої сім’ї, тішаться батьки онуками та правнучкою.

Що ж до дібров, а під ними має на увазі головний лісничий усі ліси Бердичівського лісгоспу, — то вони теж упевнено приростають, стають кращими, багатшими. В цьому переконується Григорій Михайлович щоразу, коли вивчає матеріали нового лісовпорядкування земель лісгоспу, а їх на його віку було вже 5! (Для тих, хто не знає, поясню, що лісовпорядкування проводять раз на 10 років). Лише йому одному відомо, скільки до цього докладено сил та рук, скільки думок передумано, суперечок виграно.

А досвіду! На усіх вистачить, — жартує Григорій Михайлович.

Григорій Михайлович відсвяткував свій 70-річний ювілей. Ми приєднуємося до усіх вже отриманих ним вітань та зичимо йому довгих і щасливих років життя, радості та оптимізму.

Погода

Веселим олівцем

Кар29112019

— Ну то як, на водійське посвідчення я здала?

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки