Фото Володимира СОБОЛЯ.
Фото Володимира СОБОЛЯ.

Йдеться про мешканця обласного центру Петра Кузьмінського, який передплачує нашу газету з 1961 року.

Протягом кількох днів ми намагалися додзвонитися до Петра Івановича, аби домовитися про зустріч. Як згодом з’ясувалося, у цей час він разом із дружиною Людмилою Пантелеймонівною подорожували. «Несподіваний для нас подарунок зробили рідні — поїздку до Санкт-Петербурга, Хельсінкі й Таллінна, — каже співрозмовник. — Таким способом привітали нас зі знаменною датою: ми у шлюбі — вже 55 років, маємо двох дітей і трьох онуків!».
Петро Іванович з 1961 року після закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту почав працювати бригадиром у Черняхівському районі, в навчально-дослідному господарстві «Україна» Житомирського сільгоспінституту.

— Навіть не уявляю, як тоді можна було обходитися без нашої газети, — зазначає чоловік. — Для мене, молодого спеціаліста, вона стала і порадником, і наставником у питаннях сільськогосподарського виробництва та роботи з кадрами, у соціальній та науковій сферах. Із зацікавленням читав матеріали про наукові досягнення та дослідження у сільському господарстві тощо.

До речі, йому, як і більшості дітей війни, довелося рано почати працювати: хоча у колгоспі на різних сільськогосподарських роботах офіційно трудився з 17 років, однак насправді це сталося значно раніше, адже йому, старшому синові у багатодітній родині, довелося допомагати мамі ставити п’ятьох дітей на ноги. Тато загинув на фронті у 1944 році...

У колгоспі помітили здібності юнака, його працелюбність і відправили навчатися до Житомирської сільськогосподарської школи з підготовки голів колгоспів, яку Петро Кузьмінський закінчив на «відмінно». Опісля без складання іспитів став студентом сільгоспінституту, був старостою групи протягом усіх років навчання.

Згодом Петро Іванович змінив роботу у сфері сільського господарства на державну службу. Особливо уважно читав матеріали нашої газети про роботу органів місцевого самоврядування, про те, що стосувалося державного будівництва.
Петро Кузьмінський має 37 років стажу на державній службі, в тому числі — на керівних посадах у Черняхівському, Любарському, Малинському та Романівському районах; був начальником відділу кадрів та аграрної освіти профільного управління Житомирської облдержадміністрації.

Після виходу на заслужений відпочинок Петро Іванович не сидить вдома: нині він працює на громадських засадах в Асоціації пенсіонерів та інвалідів Житомирщини, є членом правління організації. «Просто запросили», — коротко пояснює він. Члени Асоціації вже відвідали з екскурсіями чимало навчальних закладів та підприємств області. «Постійно перебуваю в русі, завжди — серед людей! Намагаюся стежити за усім, що відбувається в світі, Україні та області. Передплачую п’ять різних періодичних видань, передусім, — «Житомирщину». Це вже стало сімейною традицією!». І традиційно для себе Петро Іванович шукає інформацію, що стосується агропромислового розвитку області. Зауважує: бажано було б публікувати побільше рекомендацій, порад і критичних міркувань стосовно ситуації в економіці загалом, в окремих галузях та підприємствах.

— Дуже важливо, що в газеті висвітлюється багатогранне життя Житомирщини, — вважає читач. — Незважаючи на те, що живемо в нелегкий для України період, журналісти намагаються відшукати позитивну інформацію, відстоюють інтереси незахищених верств населення. До речі, добре, що публікуються бесіди з ветеранами, які тривалий час працювали в тій чи іншій сферах і можуть дати певні поради задля змін на краще. Приємно, що чимало матеріалів стосуються молоді та жінок.

«Знову передплатив газету на весь 2019-ий, — каже Петро Іванович, — тож чекаю на цікаві матеріали».

 

Погода

Веселим олівцем

кар16082019

— Я тобі покажу, як красти, негіднику!— Покажіть, дядечку, покажіть. А то мене вже тричі ловили…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки