З певної відстані витвори Олександра Солов’я видаються майстерно написаними на полотні яскравими соковитими барвами. Але варто підійти ближче та роздивитися — не можна втриматися від вигуку здивування. Та це ж звичайна шкіра! Втім, не така вже й звичайна, бо в руках майстра вона перетворюється на неймовірні сюжетні картини.

«Таким незвичним видом мистецтва я займаюся вже порад 20 років, — розповів Олександр Михайлович. — Щось подібне є популярним у країнах Прибалтики — там теж майстри роблять сувеніри зі шкіри. Взявши за основу їх досвід, я став шукати свій шлях. Коли почав цим займатися, ще не було Інтернету. Тож фахову літературу шукав по всіх усюдах».

Першими шкіряними витворами Олександра Солов’я були невибагливі жіночі заколки для волосся у формі квіток. Потім чоловік взявся робити значно складніші твори — картини у дерев’яних рамках.

«Матеріалом слугують обрізки шкіри, — пояснює майстер. — Купую їх в ательє мод — у них багато залишків є. Складаю композицію, роблячи задній фон більш пласким, а передній — об’ємним. І далі за допомогою хорошого клею перетворюю шматки шкіри на картину. Загалом на кожен такий витвір йде 3­5 днів».

Сюжети шкіряних творів — різноманітні. Тут — і українські пейзажі з шевченківськими хатками та соняхами, і квіткові натюрморти. Привертає увагу й ліричний сюжет зі шкіряними букетом, скрипкою, смичком та нотами. «А ноти, до слова, справжні, — посміхається майстер. — Я колись професійно грав на віолончелі, тож знаюся на цьому. Відтак на картині зобразив уривок із сонати».

Мене натомість особливо вразила інша картина Олександра Солов’я — розкішні осетри, що ніби пливуть у глибині моря. Дарма, що рибини шкіряні — зроблені вони настільки майстерно, що від справжніх не відрізнити!

Інші цікавинки та поради рибалкам, пасічникам та домашньому майстру читайте у сторінці "Всяка всячина".

Брати наші менші

Брати01122017

Пухнаста улюблениця.

Фото Діани ОСОВСЬКОЇ. с. Волиця Андрушівського району.

Лінки