Ми пишаємося тисячами багаторічних передплатників, сотнями й сотнями родин, в яких нашу газету читають із покоління в покоління.

Одним із таких наших прихильників є житомирянин Борис Мельничук. Він уперше передплатив газету «Радянська Житомирщина» у 1961 році, ще коли був студентом. Отож уже 58 років Борис Дмитрович є не лише уважним читачем газети, а й її дописувачем. Кількасот його матеріалів тішили читачів, зокрема, й цінними порадами для рибалок, любителів «тихого» полювання. Були й статті, що стосувалися мистецького життя краю. А Борису Дмитровичу є про що розповісти, чим поділитися з читацьким загалом.

Борис Мельничук — заслужений діяч мистецтв України, викладач музично-теоретичних дисциплін Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, композитор, музикознавець. Свого часу він працював музикантом духового оркестру в Одеському піхотному училищі ім. К.Є.Ворошилова; художнім керівником і диригентом духового оркестру та вокального ансамблю, викладачем філії Новоград-Волинської музичної школи; інспектором, методистом хорового та інструментального жанрів методичної ради культури Житомирської обласної ради профспілок; старшим викладачем музично-теоретичних дисциплін коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. До речі, у цьому закладі він працює ось уже майже півстоліття. За цей час у нього навчалися понад п’ять тисяч студентів, серед яких — заслужені діячі мистецтв головний режисер Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І.Кочерги Наталія Тімошкіна, гітарист і композитор Олександр Ходаківський; заслужений діяч Польщі, керівник інструментальної групи ансамблю «Поліські соколи» Ігор Суботницький; заслужені працівники культури директор коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка Микола Покропивний, директор Житомирського академічного обласного театру ляльок Віталій Стрельцов; заслужена артистка України Ірина Шинкарук; лауреати всеукраїнських конкурсів, композитори Володимир Чернях, Лариса Бойко, Олексій Буднік та багато інших.

Майже впродовж 40 років Борис Мельничук був головою Асоціації композиторів Житомирського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, а з 1993-го — головою обласного клубу молодих композиторів Житомирської області.

«Та у 2009 році вирішив: усе, досить, час активно зайнятися власною творчістю, на яку в мене просто не вистачало часу, — пригадує співрозмовник. — Одночасно мав 137 учнів з усіх куточків Житомирщини, і кожному потрібно було приділити достатньо уваги».

До того ж, окрім педагогічної діяльності, займався ще й науковою. Написав багато музикознавчих наукових праць, а також понад 500 різних статей, нарисів із музикознавства, фольклористики, етнографії; упорядкував і видав вісім збірників пісень поліських композиторів і поетів. А от останні років десять Борис Дмитрович присвятив саме власній творчості й за цей час видав три книги вокально-хорових творів, написаних ним у різні роки (загалом композитор є автором понад 200 музичних творів).

«На жаль, четверту книгу вже, мабуть, не опублікую через проблеми із зором», — каже. До речі, таких неопублікованих книг «із шухляди», — кілька. Серед них — двотомник «Народні пісні Житомирщини» (композитор зібрав близько 7 тисяч фольклорних пісень, із яких 700 найцінніших увійшли до збірника).

Свої знання про іхтіологію та рибальство він записував на аркушах-чернетках — і таким чином зібрав матеріали для двох книг, які, однак, також поки залишилися неопублікованими. Крім того, написав книгу «Гриби Полісся», про яку знають чимало спеціалістів у цій сфері, однак до друкарні рукопис так і не потрапив.

Із теплом згадує Борис Дмитрович журналістів, які колись працювали в редакції «Житомирщини» і з якими товаришував: Григорія Ткаченка, Валентина Грабовського, Михайла Сича, Ігоря Ліберду, Федора Дерев’янка...

Як особистість творча, Борис Дмитрович зауважив, що останнім часом, на жаль, у газеті дедалі рідше з’являються віршовані рядки, практично немає короткої прози. Колись була «мистецька» сторінка, де можна було прочитати поетичні й прозові твори земляків, критичні матеріали на теми культури.

— Дуже подобаються традиційні тематичні сторінки «Всяка всячина», «Садиба» і «Будьмо здорові», де публікуються практичні поради, актуальні не лише для людей старшого покоління, а й для молоді, — зауважує Борис Мельничук. — Люблю читати про суспільне життя області. Нині у багатьох — супутникове телебачення, яке не транслює місцевих телеканалів. Періодики, яка б об’єктивно та в такому обсязі публікувала матеріали з районів, теж немає. І саме зі сторінок «Житомирщини» можна дізнатися, чим живе край і як він розвивається.

 

Погода

Веселим олівцем

кар080220196

— Оце виростив сина — дуб дубом!— Зате, сусіде, дерево можеш не садити.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки