Мова — про завідуючу Головківським будинком культури Малинського району Л.П.Нагорну.

— Нинішній рік для мене — особливий, адже виповнюється 40 років з того часу, коли вирішила, попри умовляння рідних та близьких, присвятити себе культурі й мистецтву, — сказала Людмила Петрівна.
Людмила Петрівна народилась у Головках у дуже співочій і дружній родині Мінчуків-Грищенків. З дитячих років брала участь у різноманітних концертах і постановках. Нині двоє родичів — Наталія Кульчицька та її донька Олена — працюють викладачами Малинської дитячої школи мистецтв.

— Я спочатку закінчила в столиці школу продавців, — розповіла Л.П.Нагорна. — Але вже у 1974 році була призначена художнім керівником будинку культури в Головках, але через сімейні проблеми була змушена за рік залишити роботу. Згодом колишній сільський голова В.Г.Шукалюк умовив стати директором цього «вогника» культури. У 1987 році закінчила Житомирське культурно-освітнє училище за спеціальністю «Режисер театральних колективів і клубний працівник». Почала створювати перші художні колективи — вокальна група доярок, вокальна група «Любисток», оркестр шумових інструментів, агітбригада та інші. При будинку культури працювали духовий оркестр та відомий на увесь район ВІА «Варіант», який очолював А.А.Костюченко. З перших днів діяльності художніх колективів активну участь у них беруть односельчани: колишній секретар сільради Т.Й.Чернявська, колишній поштар Л.В.Яценко, працівник відділення зв’язку О.В.Назаренко. Пізніше долучились солістка, бухгалтер сільради О.М.Мелещенко, а також К.І.Мурга, Г.Й.Барановська, Н.В.Марченко, С.М.Нау­менко.
Жіночий фольклорно-етнографічний колектив свого часу був учасником республіканського радіоконкурсу «Золоті ключі», не раз дарував своє вокальне мистецтво й на сцені Національного музею народного побуту та архітектури України в Пироговому, що біля Києва, а також на різноманітних масових заходах у Малині, Житомирі, Овручі. Колектив шумових інструментів брав свого часу участь в телевізійному конкурсі «Сонячні кларнети», концертах у Калинковичах (Білорусія).

Культурне життя тоді вирувало в краї дуже активно. У репертуарі колективів були більше сотні поліських народних пісень, записаних від діда-прадіда, а також сучасних, в обробці. Не один рік Людмила Петрівна присвятила й народному хору працівників культури Малинщини «Серпанок», керівником якого є заслужений працівник культури України Павло Недашківський.

Людмила Петрівна — турботлива мама доньки Олени та сина Андрія. Дочекалася й трьох онуків — Ганну, Романа та Владислава. Не завжди доля була прихильною до Людмили Петрівни. Довелося цій мужній і сильній жінці пережити ранню втрату чоловіка Володимира. З дитинства хворіє донька Олена.

— Якби не улюблена робота й міцна родина, не знаю, як би я трималася на цьому світі, — зізнається Л.П.Нагорна. — А ще раніше багато часу присвячувала вишиванню. Маю у своєму доробку більше 50 рушників, сорочок; любила в’язати й серветки, яких є більше 30. Багато своїх робіт подарувала родичам. Тримаю нині чимале господарство, обробляю город, бо без цього в селі зараз не вижити. Якщо хочеш щось мати, потрібно постійно трудитись.
О.Довженко сказав: «Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава». Людмила Петрівна нагадала ці слова, проводжаючи мене до воріт. Вона прагне, щоб невичерпне джерело народного мистецтва на рідному Поліссі не міліло ніколи.

Погода

Веселим олівцем

Кар07122018

— На кого ж ви мене залишаєте?!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки