Цей сивочолий чоловік з орлиним профілем довгі роки був досить відомим у Житомирі. Тепер, коли минув рівно рік як його не стало, з’явилося особливо гостре відчуття втрати. А ще — розуміння того, кого саме ми втратили.

Франца Карловича Бржезицького часто називали свідком історії — страшної, жорстокої, жахливої… Простий хлопчина­шибайголова з польської родини, який народився 1924 року і виріс на житомирській Мальованці. Син розстріляного «ворога народу». Восени 1941 року Франц зв’язався з підпільними групами, котрі діяли в окупованому фашистами місті. Потім — арешт, катування у підвалах гестапо. А далі — три концтабори, один за одним: «Майданек», «Гросс­Розен» і «Ляйтмеріц». Бржезицький вижив у всіх цих «фабриках смерті» — хоча багато його табірних друзів спопеліли там і перетворилися на сірий дим у крематоріях. Бог і доля зберегли юнака, дали сили і мужність пройти крізь пекельний вогонь концтаборів. Аби потім розповісти про все те нащадкам.

Сам Франц Карлович сумно жартував, що закінчив дві академії: однією керував біснуватий фюрер, іншою — «батько всіх народів». У першій «академії» він відбув три роки. У другій — цілу п’ятирічку як «ворог народу». І лише 1955 року вийшов на волю.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 03 серпня 2018

 

Погода

Веселим олівцем

Брати наші менші

Брати01122017

Пухнаста улюблениця.

Фото Діани ОСОВСЬКОЇ. с. Волиця Андрушівського району.

Лінки