Початок життя у Анатолія Федоровича Самосія був не просто важким. А — важким неймовірно. Шансу вижити у нього не було навіть одного зі ста. Народився він влітку воєнного 1944­го в німецькому концентраційному таборі «Обердергінген», що поблизу міста Карлсруе, десь у куточку табірного барака, щоб не знали й не бачили наглядачі. Бо народжених у таборі немовлят фашисти відбирали, витягували з них для фронтових шпиталів кров і знищували. Як вони з мамою дожили до Перемоги в тих умовах, коли поруч від виснаження щодня вмирали інші в’язні — знає один Бог. Тато не дожив.

Після перемоги над фашистською Німеччиною мама з немовлям і цілим «букетом» нажитих у концтаборі хвороб таки добралась до рідних Лугинок. Вклавши у той відчайдушний ривок додому останні сили. Важко прохворівши, через два роки вона померла.

Рідня, яка взяла на виховання маленького Толика, як і всі сільські родини у ті важкі повоєнні часи, бідувала страшно. Домашню селянську важку роботу хлопчик робив ще з малих літ. З четвертого класу на літніх канікулах помагав колгоспному їздовому обробляти посадки картоплі й овочів, поводив коней. А після 7­го класу уже влаштувався на самостійну роботу — підводою перевозити продукти та інші вантажі біля армійської кухні в сусідній військовій частині.

Працювати з кіньми хлопчику сподобалось, при армійській кухні бідового сироту трішки підгодовували, з’явилися заробіток і можливість допомагати родині, тож вирішив Толя подальшу життєву науку проходити вже без школи. Та дотепер з вдячністю згадує свою добру вчительку Хедю Аронівну Кесельман, яка хворими ногами спеціально прийшла в Лугинки, щоб вмовити рідню і самого здібного хлопчика продовжувати навчання.

Після школи медицину вибрав свідомо. Бо медицина могла би врятувати його маму. У своїх дитячих фантазіях він чудодійними пігулками іноді зцілював усі її болячки, і мама поверталася до нього такою красивою, здоровою і молодою. А ще цінував усе те добро, яке отримував у житті від людей, а віддячити людям, вважав, найкраще не грошима, а зцілюючи їх від хвороб.

Після закінчення Київського медучилища працював завідуючим сільським ФАПом на Вінниччині. Потім призвали на службу в армію. Служив на Уралі і в Сибіру. Після служби закінчив медінститут, потім було поглиблене вивчення військової медицини у військово­медичній академії в Санкт­Петербурзі та повернення в армію військовим медиком. Пропрацював ним 30 років і у відставку пішов з посади начальника відділу медичної служби Московського військового округу.

Ґрунтовна медична освіта, різноманітна і тривала медична практика, переконали Анатолія Федоровича в тому, що сучасна медицина, яка базується на хімічних препаратах, — далеко не всесильна. Людське здоров’я визначається енергетикою організму і тому корекцією енергетики можна успішно лікувати.

Саме на принципах впливу на загальну енергетику організму і ´рунтується традиційна китайська медицина, яка існує вже понад чотири тисячі років.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 11 травня 2018

 

Погода

Веселим олівцем

Кар14122018

— І не соромно вам при сторонніх кохатися?!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки