Житомирянин Олекса Васильович Боржковський все своє життя присвятив трьом справам: лікуванню людей, вшануванню пам’яті предків та вирощуванню квітів. І вихованню дітей, звичайно ж: у нього — два сини, внуки і правнуки.

За фахом він — військовий лікар, отоларинголог, підполковник медичної служби. Працював на Далекому Сході, потім — у Німеччині, майже 25 років — у Житомирському військовому госпіталі. Нині є лікарем Житомирського центру профілактичної медицини.

Народився Олекса Васильович Боржковський у Калинівському районі, тепер — Вінницької області. Часто туди навідується, доглядає могили батьків, дідів. А також докладає багато зусиль до того, щоб люди знали про його двоюрідного прапрадіда, класика української літератури Степана Руданського.

Народився Степан Руданський теж у Калинівському районі, в селі Хомутинці. Батьки хотіли, щоби він згідно з сімейною традицією, став священиком. Але він здобув вищу освіту в медичній академії у Санкт­-Петербурзі, на роботу був направлений до Ялти. Навіть нині ніхто не заперечує, що саме Руданський був одним з організаторів охорони здоров’я у Криму: там він першим облаштував лікарню, санітарно­-епідеміологічну службу, організував першу в Криму медичну бібліотеку. Був відомий ще й тим, що бідняків, котрі не мали грошей, лікував безплатно: приймав їх у себе вдома...

А ще писав вірші. Багато їх стали піснями, котрі нині вважаються народними. Наприклад, «Повій, вітре, на Вкраїну...». Та й інші, що їх літературні критики вважають пророчими як твори Тараса Шевченка.

Життя Руданського рано забрала тяжка хвороба. Він не встиг одружитися, дітей не мав. Олекса Боржковський — нащадок його рідної сестри. Тож він подбав про пам’ятник на могилі Руданського в Ялті. Турбувався, щоби в українських гімназіях Криму про поета не забували...

Якщо після всього цього в Олекси Васильовича залишається вільний час, він займається розведенням квітів. Ось і зараз на його ділянці розцвіла алея тюльпанів кільканадцяти сортів. Усіх їх він щедро роздаровує друзям.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар10072018

— Я їм тільки ту ковбасу, яку їсть мій кіт.— А може в те ковбасне місиво мишей добавляють?

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати2010

«Щось на вушко розкажу...».

Фото надіслала Надія ШЕВКО (м. Житомир).

Лінки