Багато років тому семикласник Михайлик Ти­мошенко, майбутній дипломат, написав у шкільному творі: «Якби не було таких людей, як мій тато, то клімат на Землі, мабуть, похолоднішав би на кілька градусів».

— Коли вчителька, уже через кілька літ, дала мені прочитати оті синові слова, — згадує Микола Михайлович Тимошенко, — я не зміг стримати сліз.

Загартований «вогнем і водою» постійної боротьби з труднощами та обставинами, випробуваний «мідними трубами» слави, цей чоловік у житті — напрочуд чуйний, м’якосердий, хоча й визнає: «Я — сильний у важких та екстремальних ситуаціях».

Цього його навчило життя із самого малку. У простій селянській родині, де були своїх п’ятеро дітей, а після смерті тітки додалося ще четверо осиротілих, наука змужніння й виживання давалася Миколі хоч нелегко, зате «залізно». А надто — коли після школи, тільки­но вступив до сільгоспінституту, — не стало батька. На ще не дужі плечі хлопця лягла відповідальність за всю родину, тож перевівся на заочне відділення й став до роботи у рідних Гладковичах Овруцького району. І хто тоді, в 60-­ті роки, міг подумати, що із цього юного різнороба вийде міністр, депутат парламенту, керівник колгоспу-­мільйонера, педагог, науковець... Що його стараннями рідне село в поліській глибинці матиме дорогу як у столиці, свої ФАПи, дитячий садок, вуличне освітлення, що три кладовища нарешті облаштують по­людськи...

Усе те буде в майбутньому, яке давалося Миколі Тимо­шенку і безсонними ночами, і працею «на знос», і сердечним болем за все і за всіх.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 27 квітня 2018

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар10072018

— Я їм тільки ту ковбасу, яку їсть мій кіт.— А може в те ковбасне місиво мишей добавляють?

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати01122017

Пухнаста улюблениця.

Фото Діани ОСОВСЬКОЇ. с. Волиця Андрушівського району.

Лінки