Отець Олексій, матушка Наталія Витєгови разом із дітьми (зліва направо) Олею, Лукією, Анею, Любою та Ванею.
Отець Олексій, матушка Наталія Витєгови разом із дітьми (зліва направо) Олею, Лукією, Анею, Любою та Ванею.

Настоятеля Свято-­Різдва Богородичного храму Української Православної Церкви отця Олексія та матушку Наталію Витєгових у селі Оліївці Черняхівського району знають добре. Цю родину люди поважають за неприховане бажання добрими справами поліпшити життя в селі, скромність, освіченість, мудрість, ввічливість, турботу та безмежну любов до рідних дітей. А їх у родині — п’ятеро. Найменшій Олі виповниться лише два рочки, Любі — вже три з половиною; син Іван, якому — сьомий рік, наступного вересня піде до школи; Лукія та Аня навчаються у другому та четвертому класах відповідно.

— Діти — це щастя та подарунок від Бога, який потрібно приймати з великою радістю, — говорить отець Олексій. — Наші діти постійно ходять на Божу службу, причащаються, співають на кліросі. Ваня, незважаючи на вік, вже понамарить. Разом із іншими дітками охоче ходить до недільної школи. Вони багато чого навчилися. Не бояться помолитися, свічечку поставити у храмі, бо знають, як це зробити. Швидко минає час. Випускники нашої недільної школи вже підросли, розпочали самостійне життя. Хтось із них нині навчається військової справи, хтось у вузі опановує цивільну спеціальність. Пишаємося ними, адже виховали їх добропорядними громадянами.

Свято­Різдва Богородичній церкві — понад 100 років.
Свято-­Різдва Богородичній церкві — понад 100 років.

Отець Олексій із неприхованою гордістю та пошаною розповідає про свою матушку Наталію, котра багато уваги приділяє сільським дітям. Рідні діти Витєгових ходять у місцеві школу, дитячий садочок. Майже щодня батьки возять старших у Житомир, до музичної школи. Аня навчається грати на скрипці, малювати. Лукія грає на фортепіано, займається аеробікою. Ваня в музичній школі поки що ходить до класу естетичного виховання. Другий рік тренується у секції дзюдо.

— Життя юних мешканців нашої громади також прагнемо наповнити добрими справами, — говорить отець Олексій. — Плануємо біля храму, де нині є декілька гойдалок, залучивши кошти спонсорів, встановити дитячий майданчик.

Вихованці недільної школи подорожують. Минулого року вони здійснили паломництва в Почаївський монастир, до святих місць у Києві. Своїм завданням матушка Наталія та отець Олексій вважають через слово Боже, щире спілкування добре підготувати дітей і до свята Воскресіння Христового. Під час великого посту вони розповідали їм про те, як утримуватися від взаємних образ, стримувати себе в недобрих почуттях. Дівчатка та хлопчики разом із дорослими готуються до свята: треба прибрати навколо церкви, у храмі, попрасувати, накрохмалити рушнички, на власні очі побачити, як випікаються Артос, просфори, пасочки, допомогти батюшці під час Богослужіння.

— Для добрих справ нам вистачить і знань, і сил, — вважає отець Олексій. — Дітей навчаємо власним прикладом. Матушка Наталія — дуже мудра жінка. Та й дипломована. Школу закінчила із «золотою» медаллю. Житомирський національний агроекологічний університет — також із відзнакою. Другу вищу економічну освіту здобула в Києві. А ще закінчила регентські курси.

Учні недільної школи Єгор Пилипас (ліворуч) і Максим Дем’янчук.
Учні недільної школи Єгор Пилипас (ліворуч) і Максим Дем’янчук.

Отець Олексій свого часу закінчив Київську духовну семінарію. Деякий час працював бляхарем у Києво-­Печерській лаврі. Брав безпосередню участь в оздоблюванні церков. У Житомирі з благословення митрополита Житомирського та Новоград­-Волинського Никодима спочатку прослужив дияконом у кафедральному Спасо­-Преображенському соборі, а згодом був висвячений в ієреї та став настоятелем Свято­-Різдва Богородичної церкви в Оліївці. Нині докладає сил для збереження намоленого впродовж століття сільського храму.

Із прихожанами, старостою Петром Євдокимовим цього року зібрали кошти на закупівлю сучасного матеріалу для обшиття церкви та перекриття даху. Священик пообіцяв, що ремонтні роботи буде виконано так, щоб зберегти та не зашкодити церкві. Вже замінено вікна, осучаснено підлогу, відреставровано панікадило. Він вдячний прихожанам, котрі роблять пожертви. Постійно молиться за них, за ветеранів, захисників України... Нині покійний мешканець села, ветеран Великої Вітчизняної війни Олексій Кравченко, діди якого будували церкву, пожертвував храму три дзвони, залишивши про себе добру пам’ять на віки. Ці дзвони лунатимуть над селом, сповіщаючи про Воскресіння Хрестове.

— Із нетерпінням, у молитві чекають і дорослі, і діти свята Воскресіння Христового, — говорить отець Олексій. — Хочу побажати всім людям добра, миру, Божої благодаті, щоб Господь торкнувся серця кожної людини. А ще — доброї, міцної сім’ї, любові, терпіння.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Брати наші менші

Брати2010

«Щось на вушко розкажу...».

Фото надіслала Надія ШЕВКО (м. Житомир).

Лінки