З Людмилою Дегтяренко ми познайомилися, коли вона розповсюджувала газету «Житомирщина». Вдруге зустріла жінку в благодійній організації «Турбота про літніх в Україні» в м. Житомирі, де вона працює волонтером.

З початком бойових дій на Сході України Людмила в’яже шкарпетки для воїнів АТО. Вже зв’язала 540 пар.

— Було б і більше, — бідкається майстриня, — та немає ниток. Усі секонд­хенди обходила, скуповуючи в’язані речі та розпускаючи їх. А ще ж і своїм підопічним та жіночкам­волонтеркам зв’язала 20 пар домашніх тапочок. Буває, внук Сашко, з яким виконую домашні завдання, запитує: «Бабусю, ти закінчила в’язати пару? Бо я уроки уже зробив, час уже за Микиткою в садочок йти»...

Сини Людмили Миколаївни Іван і Денис служать у 95­ій ОДШБ. Обидва були в зоні АТО. Серце матері не має спокою ні вдень, ні вночі, бо старший — і зараз там.

Проте непосидючий характер, оптимізм та підтримка чоловіка Михайла додають сил та впевненості у собі. Людмила Миколаївна викроює час і двічі на тиждень відвідує бальний клуб «Ретро», який захоплює житомирян своїми виступами на відкритих майданчиках.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар11052018

— Я не п’ю, у мене — виразка. — Друже, я теж тут з дружиною.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати наші менші

Романс для «Джульєтти».

Фото Наталії СУВОРОВОЇ (м. Житомир).

Лінки