Володимир Іванович Рубан понад 24 роки працює в Житомирській регіональній дирекції Національної суспільної телерадіокомпанії України. Він стояв біля витоків створення обласного телебачення. Влаштувався на роботу інженером із освітлення й невдовзі долучився до монтування АСБ-5, яку за планом повинні були ввести в дію напередодні Нового року. Завдання виконали. Житомирян із Новим роком тоді з телеекрану вітала народна артистка України Оксана Білозір.

— Із Шауляя, де свого часу знаходився центр складання телевізійної апаратури колишнього Радянського Союзу, отримали устаткування, — розповідає Володимир Іванович. — Ми його встановили, а налагоджувальні роботи виконували спеціалісти з Литви.

Довелося Володимиру Рубану багато років працювати й інженером зі звуку. Він відповідав не лише за забезпечення високоякісного звуку в ефірі, а й за належний внутрішній зв’язок між операторами, студіями тощо. Коли ж виникла проблема, пов’язана з ремонтом та експлуатацією відеотехніки, вирішувати її довірили також Володимиру Івановичу.

— Роботи вистачало, адже на той час на телебаченні було вже немало складної апаратури, — розповідає Володимир Рубан. — Постійно ремонтував та обслуговував практично всю техніку, що була в наявності. Так триває й нині.

Свого часу в професійно-технічному училищі Володимир Рубан здобув спеціальність слюсаря-інструментальника. Близько 27 років пропрацював на колись потужному Житомирському заводі «Промавтоматика». Спочатку — слюсарем, згодом — налагоджувальником радіоапаратури у спеціальному конструкторському бюро. Загальний трудовий стаж Володимира Івановича становить 51 рік.

Колектив обласного телебачення поважає Володимира Івановича, адже в їхнього провідного інженера — справді золоті руки.

— Захоплення механікою та електронікою у мене, напевно, спадкове, — ділиться Володимир Іванович. — Свого часу люди часто зверталися з проханням відремонтувати щось до прадіда, діда, батька. Нині сусіди та колеги просять поремонтувати або механічний годинник, або якусь електроніку. Серед захоплень — радіоаматорство та фотографія. Ще учнем колись змайстрував із товаришами перший радіоприймач. Радіостанція, складена своїми руками, дозволяє й зараз виходити в ефір. Щодо фотомистецтва, то я добре пам’ятаю ті роки, коли про фотоапарат залишалося лише мріяти. Разом із, на жаль, нині покійним телеоператором Сергієм Бондаренком змайстрували апарат самі. У плані оригінальної технічної творчості замість корпуса використовували звичайну коробку з-під сірників, а за лінзу слугувала нам… крапля роси.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар16012018

— З новим рогом, тобто роком…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати 29092017

«А це — моя молода команда».

Фото Оксани ЖОВАНИК. м. Житомир.

Лінки