Зруйнована садиба Любовицького лісництва.
Зруйнована садиба Любовицького лісництва.

 

Спустошливе полум’я знову прокотилося лісовими масивами Житомирщини. Цього разу його приніс ворог — російські окупанти. Прямій агресії піддалися багатостраждальні Народичі, декілька населених пунктів громади потрапили під окупацію якраз напередодні 36-ої річниці Чорнобильської аварії. Війна безжалісно обпалила «пошарпані» радіацією землі.

Важкий удар взяла на себе й природа — поліські ліси, болота і узлісся зараз буквально «всіяні» ракетами, бомбами і снарядами. Бойові ураження були нанесені по словечанських, овруцьких, коростенських, малинських лісових угіддях. До речі, саме поліська природа стала перешкодою на шляху ворога. Загарбники спробували просунутись біля Словечного у бік Овруча — Коростеня, але їхня техніка стала застрягати в поліських болотах. Від подальших намірів наступати в цьому напрямку ворог відмовився.

Загальні втрати від руйнування інфраструктури і лісових угідь, мабуть, буде важко порахувати, але вже зараз зрозуміло, що це — сотні мільйонів гривень. Поки що розпочались роботи із відновлення мостів і переправ, ремонту автомобілів. А лісівники продовжують садити молоді саджанці на територіях, де це вже можливо.

Відновлює ліс прифронтовий лісгосп

Любовицьке лісництво Радомишльського держлісомисгоспу займає 4196 гектарів угідь і межує із Іванівською громадою Київської області, де у березні точилися жорстокі бої. І хоча лінія фронту пройшла десь за 4-5 кілометрів від, так би мовити, центру лісництва, сама його територія серйозно постраждала від ворожих снарядів.

— Відбулося щонайменше 4-5 артилерійських уражень, — із сумом розповідає лісничий Любовицького лісництва Ярослав Ушко. — Майже вся садиба лісництва зруйнована: знищено склади пально-мастильних матеріалів, деякі господарські будівлі, пошкоджено автомобілі. Добре, що встигли вивезти в ліс трактори.

— Лісові угіддя також постраждали? — запитую у Ярослава Петровича.

— Дуже багато стиглих дерев побито, цілі лісові масиви спалені ворожими «Градами» й «Ураганами». Залишилося ще чимало нерозірваних мін і снарядів. Є такі угіддя, куди нас військові до цього часу не пускають; там працюють сапери. Це — територія поблизу сіл Кухарів та Оливи Іванківської громади.

— А де новий ліс садили?

— На територіях, де не велись бойові дії ми вже висадили молоді саджанці, загалом створили більше 7 гектарів нових лісопосадок. До речі, таким і був план на нинішню весняну лісокультурну кампанію.

— Восени також ліс садите?

— Минулої осені засадили значні території в рамках програми Президента України «Зелена країна». На цей рік залишилися невеликі обсяги і ми їх вже освоїли, — запевняє Ярослав Ушко.

Таких тяжких викликів ще не було

Радомишльські лісівники перебирають у пам’яті події останніх десятиліть. Найбільші загрози лісу несли посухи і пожежі, особливо остання — у квітні 2020 року. Вона спустошила майже всю північну частину області. Тоді у Радомишльському держлісомисгоспі були лише локальні загоряння.

— Незважаючи на війну, процес лісовідновлення у нас не зупинявся, планові показники ми виконуємо, — стверджує головний лісничий ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» Святослав Самоплавський. — Тим більше, що нинішня весна, хоч і запізніла, але волога, кліматичні умови нам сприяють. Ми від початку лісокультурної кампанії створили нові ліси на площі більше, ніж 330 гектарів, висадили понад 2,2 мільйона дерев. Загалом плануємо весною заліснити 350 гектарів угідь.

— Яким породам надаєте перевагу? — цікавлюсь у Святослава Костянтиновича.

— Основні лісоутворюючі породи у нас — дуб і сосна. Більш активно садимо ялину, модрину, граб, березу та вільху.

— Насіння у вас своє?

— Так, ми повністю забезпечені насінням і навіть реалізуємо його іншим лісгоспам, адже у нас працює власний міні-насіннєвий завод, є сучасне насіннєсховище. Також збільшили кількість розсадників, де вирощуємо адаптовані до наших умов саджанці сосни звичайної, ялини та дуба. Для завершення цьогорічної лісокультурної кампанії задіяли весь необхідний ресурс, — підсумував розмову Святослав Самоплавський.

Веселим олівцем

Фотоетюд

Пауза.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки