Директор ДП «Шпат» Сергій Раковець (праворуч), його заступник Олег Ладжигун та інженер з охорони праці підприємства Тетяна Свінціцька.
Директор ДП «Шпат» Сергій Раковець (праворуч), його заступник Олег Ладжигун та інженер з охорони праці підприємства Тетяна Свінціцька.

 

Дочірнє підприємство «Шпат» засноване в 1997 році. На сьогодні має два спецдозволи від держави на користування надрами. Один із них отримали у 2009 році на видобування лужних каолінів у Йосипівському родовищі, розташованому на території Баранівської ОТГ. Другий спецдозвіл — у 2015 році на користування польовошпатовими рудами на ділянці «Вільха» родовища «Гірне», що знаходиться в Романівському районі. Основні фахівці підприємства — з сусіднього району, де свого часу діяв славнозвісний Баранівський фарфоровий завод. Та й більшість із 70 працівників — ті, хто проживають на території Баранівського району.

Із самого початку підприємство орієнтувалося на керамічну галузь, зокрема, виробництво плитки, будфарфору, електротехнічного фарфору. У 2016 році — новий етап в історії підприємства, пов’язаний із відкриттям технологічної лінії потужністю 3 тис. тонн на місяць зі збагачення польовошпатових руд.

— Нині підприємство є комплексним, — каже директор ДП «Шпат» Сергій Раковець. — Маємо каолінові родовища та родовища польовошпатових руд, технологічні лінії для керамічної галузі й для скляної промисловості.

До речі, до 2016 року всі вітчизняні виробники скла купували кварц-польовошпатову сировину лише за кордоном, здебільшого в Росії та Туреччині. Нині більшість провідних заводів України з виробництва скла випускають продукцію, виготовлену із сировини, яку постачає ДП «Шпат». Цьогоріч на підприємстві планують збільшити об’єм реалізації сировини для скловаріння.

Сировиною з Житомирщини зацікавилися й у сусідній Білорусії. Цьогоріч ДП «Шпат» виграло тендер на постачання 40 тис. тонн сировини керамічному заводу «Берёзастройматериалы» (Брестська область). Здійснено перші кроки до співпраці з ВАТ «Гродненский стеклозавод» — одним з основних виробників склотари в Республіці Білорусь.

— Основне для нас — це те, що маємо власну сировинну базу, — каже заступник директора з виробництва Олег Ладжигун. — Так, Йосипівське родовище лужних каолінів — одне з найбільших на Житомирщині (затверджені запаси — 3,5 млн. тонн лужного каоліну). На ділянці «Вільха» — близько 2 млн. тонн польовошпатових руд. Також є запаси, які розвідані, але ще не затверджені.

Йшла мова й про наболіле. Щороку підприємство повинне погоджувати з управлінням Держпраці свій план розвитку гірничих робіт. «Нині директори відразу кількох гірничодобувних підприємств України подали клопотання про скасування цієї норми законодавства, — зазначив Сергій Іванович. — Ініціюємо, щоб Верховна Рада скасувала в Кодексі України про надра щорічне погодження з Держпрацею плану робіт наших підприємств. Адже це — порушення прав трудових колективів. Чому щороку ми повинні бути заручниками бюрократії? Адже маємо всі дозвільні документи, досвід роботи!».

До слова, на підприємстві працюють чимало досвідчених фахівців. Пишаються тут і тим, що представники кількох династій трудяться пліч-о-пліч. Наприклад, родина Свінціцьких. Заступник головного бухгалтера Оксана Остапівна пам’ятає, як зароджувалося підприємство, адже працює з 1997 року. Тут же трудиться і її чоловік. «Нещодавно і їхня донька Тетяна почала працювати в нас на посаді інженера з охорони праці, — додає Сергій Раковець. — Цінуємо талановиту, перспективну, розумну молодь, тому охоче беремо таких фахівців на роботу. Та й мій заступник, Олег Ладжигун, уперше прийшов на підприємство ще будучи студентом, коли проходив виробничу практику, а навчаючись у магістратурі, він вже працював на підприємстві».

Тут цінують кращі традиції та історію підприємства. На території встановили старий кам’яний коток від бігунів сухого помелу, на якому — напис із назвою ДП «Шпат» і датою його заснування. Цей кам’яний коток вважають символом підприємства, мовчазним свідком його історії.

 

Погода

Веселим олівцем

Кар29052020

— Без бахил не пущу!!!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд29052020

Горобина квітне рясно.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки