Фото автора.
Фото автора.

 

Свою першу продукцію він видав ще 1932-го і відтоді вже майже 90 років не припиняв діяльності. Навіть у часи суцільного розвалу економіки, коли перестали діяти такі велетні, як «Електровимірювач», «Промавтоматика», завод верстатів-автоматів і так далі, «Буд-маш» працював. Адже його продукція — каналізаційні люки, огороджувальні решітки, запчастини до багатьох машин — потрібна завжди.

Але нові часи потребують змін. На «Буд-маш» прийшли нові власники, котрі знайшли кошти, щоби завод модернізувати, обладнати потужною технікою і вивести на сучасний рівень.

— Ось подивіться на наш новий ливарний, — говорить начальник цеху Антон Рафаловський. — Піч для виплавлення металів тут стояла здавна. Потрібно було витратити 2 години, щоб отримати 160 кілограмів гарячого металу. А сьогодні ми маємо сучасну американську апаратуру 5-го рівня, що за ті ж 2 години видає 500 кілограмів. Крім того, нова американська плавильна піч забирає менше електроенергії, менше забруднює атмосферу і видає набагато якісніший продукт...

За той короткий час, як почав діяти осучаснений «Буд-маш», уже вдалося налагодити масовий випуск каналізаційних люків, що їх замовляють облкомуненерго та облавтодор нашої, Київської, Вінницької та Хмельницької областей. Однак це, так би мовити, побічна продукція. Головне — стали випускати також шнекові та стрічкові транспортери, норії, металоконструкції будь-якої складності, запасні частини для сільгосптехніки, широкий асортимент ливарної продукції, обладнання для виробництва бетону та сухих будівельних сумішей. Деякі вироби вже почали охоче купувати і за кордоном. Житомирський завод «Буд-маш» має надію на розширення такого співробітництва.

— Ми з командою наших спеціалістів стоїмо біля витоків машинобудування і займаємо одну з лідируючих позицій у цій сфері, — розповідає директор підприємства Віталій Платовський. — Використовуємо матеріали та комплектуючі найвищої якості. Саме тому наші вироби — високонадійні...

— Завдяки передовим технологіям собівартість наших виробів — набагато менша, ніж було раніше. А якість — значно вища, — наголошує перший заступник директора підприємства Ігор Пихтін. — Це дозволяє нам бути конкурентоспроможними і на ринку України, і на світовому.

А ще підприємство «Буд-маш» готове підключитися до процесу випікання цегли, до збереження, сушіння і транспортування зерна. Запроваджені тут новітні технології це дозволяють, знайти б тільки надійних партнерів...

Завод міг би досягти ще вищих результатів, якби відчував хоч маленьку підтримку держави. Навіть кредит на розвиток у Національному банку взяти не можуть. «Машинобудівна промисловість знаходиться в зоні ризику», — пояснюють свою відмову у банку.

— Виходить, машинобудівна промисловість державі не потрібна? — дивується керівництво заводу. — Інакше б допомогли...

Зате податки нараховують великі. Тільки за землю, на якій розташований завод, — це 2,7 гектара — щороку потрібно платити по 400 тисяч гривень.

Хоча на початку оновлення заводу робітники в кращі перспективи вірили не дуже: досить уже начулися звідусіль приємних обіцянок. Та коли побачили, як іде робота, активно долучилися й самі.

Тим більше, що на заводі тоді зосталися лише ентузіасти. Раніше рахувалося 200 робочих місць, а працювали чоловік 40 — за мізерну зарплату, а то й без неї. Тому вони активно взялися встановлювати нове обладнання. З’явилася надія.

— 19 січня виповнилося 44 роки, як я працюю тут, — розповідає Микола Губанов. — Прийшов відразу після служби в армії та й залишився. Разом із заводом пережили тяжкі часи. В інструментальному цеху було 23 робітники, залишився один. Так що чекаємо на молоде поповнення.

Сергій Корнійчук тут довго працював ливарником. Та рік тому звільнився — не витримав занепаду, а тепер — поновився знову.

— Хочеться вірити, що все буде добре, — говорить він.

— Маємо сучасну техніку, маємо передові технології, — говорить директор підприємства Віталій Платовський. — Але є велика проблема — нестача кадрів. Тих, хто у нас працює, ми дуже шануємо. Місячна зарплата робітників — від 8-ми до 15-ти тисяч. Але людей дуже мало, та й середній вік наших трудівників — 57 років. Нам дуже потрібні токарі, фрезерувальники, зварювальники, ливарники, ковалі. Де їх узяти? Так хочеться зробити все, щоби Україна перестала бути рекордним постачальником трудових мігрантів до Європи...

— Справді, — приєднується до розмови молодий начальник ливарного цеху, випускник Одеського політехнічного інституту Антон Рафаловський. — Коли я закінчував Бердичівський машинобудівний коледж, у нашій групі було 20 випускників. А за спеціальністю працюю тільки один я — решта або торгують на базарі, або виїхали за кордон...

Таку ситуацію підтверджує і молодий інженер-технолог Дмитро Лукашук.

— Але ми переконані, — говорить Віталій Васильович, — що саме такі вітчизняні підприємства як «Буд-маш» можуть перетворити нашу державу зі сировинного придатка Європи на конкурентоздатну на світовому ринку. Ми створюємо нові робочі місця, впроваджуємо інноваційні технології і вдосконалюємо національне виробництво для виходу на новий, європейський рівень підприємництва. Тож упевнено йдемо європейським шляхом.

Погода

Веселим олівцем

Кар24032020

— Чому це кум такий сердитий і так швидко пішов від нас?— А я сказав, що думаю про нього так само, як він про мене.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фото27032020

Стомився Мурчик писати й читати...

Фото Валентини ПАРХОМЧУК.с. Фасова Хорошівського району.

Лінки