Керівник ПСПО «Колодіївське» Володимир Матвійчук.
Керівник ПСПО «Колодіївське» Володимир Матвійчук. Фото автора.

 

Сільськогосподарська галузь, без сумніву, — ключова в загальноекономічному потенціалі області, в ній нині зайнято близько третини активного населення. А в багатьох регіонах аграрний сектор був і залишається мало не єдиним визначальним напрямком економічного розвитку території села чи то й всього району. Пулинський район, зокрема, може послужити, як кажуть, конкретним прикладом. Його агропромисловий комплекс налічує більше 57 тисяч га сільгоспугідь, із них майже 44 тисячі га — рілля. Конкретно сільськогосподарським виробництвом тут займаються 31 агроформування та 18 невеликих фермерських господарств.

Напередодні професійного свята агровиробників ми побували у двох сільгосппідприємствах району.

Рослинництво нині — у «фаворі»

У Новому Заводі ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» обробляє 1100 га угідь: на 600 га посіяно гречку, на 50 га — сою і ще 500 га приготовлено для наступного засіву.

— Цьогорічний врожай вже практично зібрано, — стверджує директор ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» Ігор Горецький. — Гречку нещодавно зібрали, а сою і соняшник — ще у жовтні.
Найбільше порадувала гречка: у нас було своє насіння і була дощова весна, отож врожай отримали вагомий.

— Ви ж всю землю орендуєте? — запитую у Ігоря Мар’яновича.

— Так, у Пулинському районі нам здали в оренду приблизно 500 паїв, їх власникам ми щороку виплачуємо 10% від вартості паю. Угоди склали переважно на 10 років.

— Ви теж є власником паю?

— Паї: мій, моїх батьків, бабусі й сестри здані в оренду «Новозаводським аграрним інвестиціям», загалом це 50 га.

— В наступному році, мабуть, вже буде розблоковано продаж сільгоспугідь і паї можна буде продавати.

— Особисто я і всі члени нашої родини продавати землю не будемо, це однозначно. Тому що для нас це — «стратегічний» ресурс, втратити його не маємо права. Тим більше — викупляти паї хочуть за залишковою вартістю, а це — мізерний дохід. Краще самі будемо свою землю обробляти, аніж її продавати. Ми вже попередньо підрахували, що земельний пай у Новому Заводі буде приблизно коштувати 57 тисяч гривень. Хіба можна за таку вартість землю продавати?

— А якщо будуть більше давати?

— Ні в якому разі! У нас в селі навіть пенсіонери землю не будуть продавати, я з людьми щодня спілкуюсь. Кожен рік вони мають по 3-5 тисяч гривень лише орендної плати і щороку ця сума приростає.

— А для агрофірми ще є де землю орендувати?

— Ми плануємо викупити невелике агропідприємство із 600 га сільгоспугідь. Це наші сусіди, вони переходять працювати на південь України. А «вільних» паїв довкола вже практично немає, навіть занедбані угіддя (власники їх по 20 років не обробляли) ми взяли в оренду, розкорчували їх і засіяли. Будемо працювати із тим, що є. Ми бачимо тут свої перспективи, — резюмує директор аграрного підприємства.

Ферми тримають лише аграрії-патріоти

Поруч із Новим Заводом, у селі Колодіївці, діє ПСПО «Колодіївське», що обробляє близько 750 га землі. Тут займаються вирощуванням зернових, технічних, олійних культур та насінництвом багаторічних трав. Є в «Колодіївському» й невелика ферма, де утримуються з півсотні голів ВРХ. Проте розвивати тваринницьку галузь стає все важче через дефіцит робочих рук.

Директор ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» Ігор Горецький (ліворуч) з комбайнерами.
Директор ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» Ігор Горецький (ліворуч) з комбайнерами.

— В селі майже не залишилося кваліфікованих працівників, — бідкається засновник і керівник ПСПО «Колодіївське» Володимир Матвійчук. — Все працездатне населення практично виїхало «шукати кращої долі», отож на роботу до нас ходять люди із сусідніх сіл. З іншого боку, вартість мінеральної води однак вища за вартість молока і прибутку з нього мало. В таких умовах розвивати тваринництво надто складно, отож і розширювати його не плануємо. Та для полів потрібна органіка, а для людей — робота, тому ферма залишається в структурі господарства. А якщо буде вільний продаж землі, то тваринництво взагалі може зникнути, бо кормовиробництво ще більше здорожчає, а площі для випасання корів поступово зменшуються. Вигідніше стало зараз вирощувати кукурудзу і сою, аніж виробляти молоко і м’ясо.

Державної підтримки тваринницька сфера не має, отож перспективи у неї — туманні. Раніше майже в кожному селі була ферма, тепер в районі менше корів, ніж було колись в одному колгоспі, — зазначає Володимир Матвійчук.

Ясна річ, нинішній ринок геть розладнав усталені традиції розвитку аграрної сфери. До цього додалися й кліматичні загрози. Сільськогосподарське виробництво, як і раніше, залишається малопрогнозованим: затяжні дощі, вітри і морози, дошкульні посухи стають все частішими. Чітке дотримання сівозмін, перспективне планування врожаю, потужна підтримка державою сільгоспвиробників — усе це, на жаль, — у минулому. Мабуть, тому на поліських угіддях повсюдно зараз сіють соняшник, а в приватних обійстях господарів добре «почуваються» кавуни і персики.

Ключова галузь району

І все ж аграрна сфера знову стає перспективною. Не зважаючи на великі ризики, аграрії вкладають в неї значні сили і капітали.

— Сільськогосподарська галузь району поступово збільшує обсяги виробництва. Щороку додаються посівні площі за рахунок обробітку раніше не задіяних земель. Нині в сільгоспвиробництво стрімко впроваджуються новітні технології, тому воно не лише помітно оживає, але й розвивається, — стверджує начальник управління регіонального розвитку Пулинської райдержадміністрації Леонід Бабич. — Аграрна сфера стає все більш прибутковою і вигідною для капіталовкладень. Останнім часом у Пулинський район зайшли потужні інвестори. Вони беруть в оренду землю, вирощують немалі врожаї сільськогосподарських культур — як традиційних (картопля, пшениця, гречка), так і нових (соя, соняшник, кукурудза зернова). У цьому році погодні умови були складними: дощова весна і посушлива осінь. Отож весною були внесені оперативні зміни в структуру посівів, аграрії посіяли більше пізніх культур, зокрема, гречки. І не прогадали. Добре вродили соя, кукурудза, зернові культури, але отримали менше картоплі.

Загалом цьогоріч урожайність зернових і зернобобових у районі зросла в середньому на 20 — 30%, отож маємо відчутне зростання обсягів виробництва рослинницької продукції, приблизно в 1,7 раза.

У тваринництві теж є зростання, але воно менше — в 1,3 раза. Завдяки тому, що з’явилося поголів’я свиней, якого раніше в районі майже не було. Загалом лише 11 сільгосппідприємств займаються тваринництвом. Тваринницька галузь в районі відновлюється повільніше. І на це є багато причин. Основна — та, що тваринництво більш трудо- та капіталоємне і потребує зовсім інших підходів і технологій. Сьогодні селу потрібні сучасні ферми і комплекси, де б панували комп’ютер і сучасне обладнання, а не важка ручна праця і застарілі механізми. Нові ферми в районі вже є, наприклад, у ПП «Надія», де утримуються одночасно близько 90 тисяч поголів’я птиці, а обслуговує цей птаховідгодівельний комплекс лише декілька працівників. Незабаром у районі з’явиться «Добра ферма» (польська інвестиція), а в СТОВ «Тетірське» вже завозиться ВРХ нових порід, сементальської, зокрема. Вона практично не хворіє на лейкоз, туберкульоз і дає гарні надої молока. Доїтися така худоба буде в автоматизованих доїльних залах, які вже будуються в Пулинах і Тетірці. Зрозуміло, що на нових фермах буде запроваджена збалансована автоматизована годівля з мінімальними енерговитратами, без важкої ручної праці. А вироблене в таких продуктивних умовах молоко, як правило, експортується у європейські країни. Попереду — сертифікація господарств, які утримують ВРХ і мають сучасні ферми.

Сільськогосподарська галузь для економіки нашого району була і залишається ключовою. І ми й надалі будемо її розвивати, — підсумував сказане Леонід Бабич.

Погода

Веселим олівцем

Кар29112019

— Ну то як, на водійське посвідчення я здала?

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд23072019

Прощання слов’янки.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки