Директор ДП «Зарічанський лісгосп» Василь Зарічний.
Директор ДП «Зарічанський лісгосп» Василь Зарічний.

Не так давно в системі обласного управління лісового та мисливського господарства з’явився новий держлісгосп — Зарічанський. Перейшов він із військового відомства.

Історія перетворення «Зарічанського військового» у «Зарічанський державний» розпочалася ще у 2013 році. Тоді розпорядженням Кабінету Міністрів України № 771 лісопідприємство було передане з підпорядкування Міноборони до Держлісагентства України. Зрозумілі й причини такої реорганізації: військові мають займатися ратними справами, а лісами — опікуватися лісівники. Цікаво, що Зарічанський держлісгосп зараз очолює Василь Зарічний. Його колеги вважають такий збіг назви та прізвища дещо символічним і навіть часто жартують із приводу такого співпадіння. Сам же Василь Григорович переконаний, що головне — не зміна назви, а ефективність роботи, раціональне і рентабельне ведення лісогосподарських заходів.

— Фактично до нас відійшли ліси, що розміщені довкола деяких військових об’єктів, містечок і полігонів, — пояснює директор ДП «Зарічанський лісгосп» Василь Зарічний. — Наші угіддя знаходяться у 8 районах Житомирської області та в Макарівському — Київської. Ці розкидані невеликі «шматочки» лісів утворили окремий лісгосп загальною площею 12812 гектарів. А протяжність його від Білокоровичів (на півночі) до Івниці (на півдні) нашої області сягає 200 кілометрів. Звідси — наші особливості та проблеми. Зрозуміло, що ліси нам від військових перейшли, м’яко кажучи, не дуже продуктивні, адже це були переважно буферні зони між полігонами, військовими частинами і сільгоспугіддями, а то й просто відігравали «маскувальні» функції. Окремі з масивів навіть на картах не були позначені. До прикладу: всі радянські ракетні частини були розміщені у густих, малопрохідних лісах. Тепер цих частин вже немає, залишились військові містечка і ліси довкола них. «Зібравши» їх в структуру одного лісгоспу, ми утворили 4 лісництва: Зарічанське, Корбутівське, Макарівське та Чуднівське. Як правило, кожне — у декількох адміністративних районах. Після реорганізації ми відразу взялися за роботу, щоб поступово замістити низькорослий, малопродуктивний ліс новими продуктивними породами.

— А з військовими якісь точки дотику залишилися? — уточнюю у Василя Григоровича.

— Ясна річ, це ж наші сусіди. Ми з ними завжди знаходимо порозуміння, усвідомлюючи важливість їхньої ролі та значення для держави. Буває, що танк під час навчань випадково у ліс заїде, декілька дерев зламає. Ми змушені прибирати такі дерева, складаємо необхідні акти обстежень, виписуємо лісорубний квиток і т. п. Але це поодинокі випадки, значної шкоди лісовому господарству вони не завдають.

— У вас такі «розкидані» географія і логістика. Як це позначається на економічній складовій роботи підприємства?

— Якщо лісгосп розміщений одним лісовим масивом, то, зрозуміло, що ним управляти простіше. У нас на транспортні витрати йде більше коштів, бо 200-кілометрові відстані доводиться часто долати. До того ж, Макарівське лісництво знаходиться у смт Макарові Київської області. Взаємовигідні ділові стосунки треба налагоджувати з адміністраціями дев’яти районів із двох областей. З усіма ми підтримуємо гарні відносини, непорозуміння вирішуємо спільними зусиллями.

— Що конкретно зроблено в лісових угіддях лісгоспу з часу реорганізації?

— Ми почали заміну складу лісових насаджень. Низькобонітетні, низькорослі угіддя поступово скорочуємо; висаджуємо більше порід ділової деревини: дуба, сосни. Завезли і висадили саджанці модрини. Створили власні розсадники і тепер у теплицях вирощуємо свій посадковий матеріал, більш адаптований до наших кліматичних умов. Приблизно половину лісових угідь у нас займають хвойні насадження, 30% — твердолистяні й приблизно 18% — м’яколистяні. Торік, наприклад, висадили новий ліс на 39 гектарах, у цьому році плануємо створити нові насадження на більшій площі.

У двох лісництвах зараз працюють невеликі деревообробні цехи із сучасним обладнанням. Вони допомагають нам краще маневрувати в складних умовах ринку і є джерелом стабільних фінансових надходжень. Нині на підприємстві трудяться 80 працівників із середньомісячною зарплатою 12 тисяч гривень, гарантованим соціальним пакетом і набором додаткових премій, пільг та матеріальних заохочень.
Загалом Зарічанський держлісгосп, хоч і найменший в області, але до трійки лідерів ми входимо, зокрема, за економічними показниками, — резюмує Василь Григорович.

Погода

Веселим олівцем

кар16082019

— Я тобі покажу, як красти, негіднику!— Покажіть, дядечку, покажіть. А то мене вже тричі ловили…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фото09082019

В гостях у троянди.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки