Велетень поліської глибинки дуб звичайний за останні десятиліття незаслужено сповз із лісового п’єдесталу. Зараз, як відомо, більше половини поліських лісів займає сосна, яка повсюди всихає і додає головного болю всьому лісовому господарству. Щоправда, у Городницькому держлісгоспі їй швидко знайшли альтернативу і поступово заміщають модриною. Водночас городницькі лісівники хочуть знову повернути на свою територію й насадження дуба, який традиційно вважався «корінним» мешканцем тутешніх масивів. Для реалізації цього масштабного проекту обрали Надслучанське лісництво.

Нині територія Надслучанського лісництва сягає 6075 гектарів і тут ростуть переважно твердолистяні породи. Ясна річ, пріоритет надається дубовим насадженням, а в перезволожених місцях висаджуються береза і вільха.

— У нашому лісництві реалізується окрема програма «Діброва», якою передбачено, зокрема, значне поширення популяції дубових культур, — розповідає лісничий Надслучанського лісництва Валентин Шевчук. — Тому нині 70% всіх наших лісопосадок становлять саджанці дуба. Однак різко збільшити дубові насадження — велика проблема, адже вони потребують ретельного догляду і захисту: спочатку — від диких тварин, які з’їдають молоді пагони, а потім — від людей, які крадуть дубову деревину. Зрозуміло, що це — ще й доволі затратна справа, — уточнює лісничий.

І все ж труднощі лісівників не зупиняють. Вони впевнені, що з часом затрати окупляться, а розлогі дубові діброви знову масово з’являться у городницьких лісах.

Старший майстер Надслучанського лісництва Віталій Гоменюк пояснює, що сучасне лісовідновлення потребує обов’язкового врахування кліматичних, грунтових умов навіть кожної місцевості зокрема. Неможливо так відразу все засадити лише модриною і дубом, хоча це було б найбільш вигідно для лісівників. У лісі «політику порід» все-таки диктує природа, а не людина, тому актуальним залишається так зване природне поновлення. До того ж, лісові самосіви менш вразливі до хвороб і «дешевші в обслуговуванні».

Виявляється, що й деякі «другорядні» породи, такі як осика, наприклад, теж важливі у лісі. Спочатку вони як супутні насадження допомагають рости дубу. Потім при рубках догляду їх видаляють на дрова, а вже зміцнілі дуби продовжують набирати сили.

Сьогодні у «темному» лісі треба чітко бачити «світлі» перспективи і не порушувати вікових традицій природного відбору, адже пальма однак не приживеться у наших лісах, а береза навряд чи прийметься у тропіках, —жартують фахівці лісової галузі.

— Без сумніву, самосівні природні насадження — більш стійкі, аніж штучно створені людиною, — пояснює директор ДП «Городницьке лісове господарство» Віктор Мельник. — Ось приклад: 50 років тому українські лісівники «захопились» масовими насадженнями сосни. Її садили повсюди без необхідних буферних зон, без застосування змішаних підходів. І що ми тепер маємо? Соснові масиви вражені шкідниками; дерева масово всихають, не витримують різких кліматичних змін. Зараз цей «рудий» хвойний ліс — великий головний біль усіх лісівників.

Отож тепер при створенні нових лісопосадок ми запровадили змішаний метод і не створюємо більше монокультури. Вирощуємо також власний, адаптований до місцевих кліматичних умов, молодняк саджанців. Той же дуб має рости поруч із традиційними лісовими культурами і навіть кущами. Такі правила природного відбору. Якщо їх порушувати, то будуть великими подальші втрати, як це ми зараз бачимо на прикладі сосни, — стверджує директор Городницького держлісгоспу.

Перші результати роботи працівників Надслучанського лісництва підтверджують, що відродження традиційних дубових насаджень на Поліссі — це правильний шлях, хоча вагомий економічний результат він принесе років через сто.

Погода

Веселим олівцем

Кар05072019

— Рідного чоловіка — чайником по голові! Невже вам його не шкода?— Шкода, звісно… Він же новий, емальований…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд09072019

Ранок на Любарщині

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки